.

Зовнішня політика України в період гетьманування гетьмана П. Скоропадського 2

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з історії. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ КІНЦЯ 1917 – ПОЧАТКУ 1918 РР    6
1.1 Взаємини України з Європейськими державами після підписання Брестського миру    6
1.2 Україна та відносини з Німеччиною і Австро-Угорщиною    11
РОЗДІЛ 2 ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЗА ГЕТЬМАНСТВА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО    14
2.1 Українсько-російські взаємини    14
2.2 Гетьманат Скоропадського і країни Четверного Союзу    16
2.3 Відносини України з країнами Антанти    19
ВИСНОВКИ    24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ    26
ВИСНОВКИ

Таким чином, провівши дане дослідження у відповідності до поставлених завдань ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення:
Наприкінці 1917 року Раднарком надіслав Центральній Раді ультиматум. В тому ж році Іноземні офіційні особи починають виявляти дедалі більший інтерес до України. Проголошення УНР значно посилило увагу Антанти до України. Після розстрілу генерала Духоніна зі ставки в Могильові до Києва переїхали військові місії Англії, Франції, Італії, Румунії, Сербії, Бельгії. Були призначені офіційні представники Франції та Англії при уряді Української Народної Республіки.
Варто підкреслити, що представники Антанти з великим обуренням зустріли звістку про початок переговорів України з Німеччиною та Австро-Угорщиною, бо тепер вони залишалися з Четверним союзом наодинці. Після військових дій мирний договір був підписаний між країнами Четверного союзу – Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною, з одного боку, і Українською Народною Республікою, з другого, – 9 лютого 1918 року.
Без перебільшення можна стверджувати, що жодна інша влада всього періоду українських визвольних змагань не зробила в царині зовнішніх зносин стільки, скільки зробив гетьманський уряд. Відносини з державами Центрального блоку залишалися головним пріоритетом зовнішньої політики. Разом із тим на відміну від Центральної Ради Українська Держава прагнула до розбудови взаємин з радянською Росією, іншими новими державами, що виникли на теренах імперії Романових. Здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин із державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. 14 червня 1918 р. був прийнятий закон «Про посольства і місії Української Держави». Новий закон від 6 листопада 1918 р. поширив дислокацію українських консульських установ на 22 країни та окремі регіони. Що ж до дипломатичних зносин, то вони існували з 12 країнами Європи.
Характерною рисою кадрової політики гетьманату в цій сфері було те, що на відміну від попереднього періоду вона була майже позбавлена ідеологізації вузькопартійного впливу. Основний акцент робився на професійній підготовці, фаховому рівні, принциповості та патріотизмі працівників зовнішньополітичного відомства Української Держави. Міністрами закордонних справ Української Держави гетьмана П. Скоропадського були М. Василенко, Д. Дорошенко, Г. Афанасьєв
Європа і світ у цей період більше стали знати про Україну як незалежну, самостійну гетьманську державу. Однак у самій Україні П.Скоропадський не користувався таким авторитетом. Він не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні лідерів більшості українських політичних партій. Провідні держави світу замість реальної допомоги українській справі, як правило, обмежувалися риторикою.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Зовнішня політика України в період гетьманування гетьмана П. Скоропадського 2”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

fifteen − 15 =