Юридична термінологія в економічному дискурсі

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з філології та лінгвістики. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Product Description

ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСКУРСУ ТА ЙОГО ВИДІВ    6
1.1 Дискурс. Типи дискурсу    6
1.2 Текст як форма дискурсу    9
РОЗДІЛ 2. ТЕРМІНОЛОГІЯ. ЮРИДИЧНІ ТЕРМІНИ    13
2.1 Термінологічна  лексика – поняття  та функції    13
2.2 Види  та  класифікація юридичних  термінів    16
2.3 Юридичні терміни в економічних текстах    23
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВЖИВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ В АНГЛОМОВНИХ ДОГОВОРАХ    27
3.1 Особливості мотивації термінів    27
3.2 Характеристика вживання юридичної термінології в економічному дискурсі на прикладі англомовних економічних договорів    29
ВИСНОВКИ    34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ    38
ДОДАТКИ    41
ВИСНОВКИ

У ході даного дослідження нами було встановлено, що дискурс – це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників.  Дискурс відбиває ситуацію безпосередньої мовної діяльності з урахуванням форм спілкування, поведінки, міміки, жестів мовця; текст разом з умовами його творення сприймання, динамічний контекст культури, у якому здійснюється прочитання тексту та його вплив на свідомість читача.
Дискурс – “мова в мові”. Дискурс існує насамперед в текстах, але таких, за якими постає особлива граматика, особливий лексикон, особливі правила слововживання й синтаксису, особлива семантика – насамкінець – особливий світ.
З одного боку дискурс спрямований на прагматичну ситуацію, яка залучається для визначення зв’язності дискурсу, його комунікативної адекватності, з іншого – дискурс звернений до ментальних процесів учасників комунікації етнографічним, психологічним, соціокультурним правилам і стратегіям породження й розуміння мовлення.
Дискурс як ментальне утворення, що виникає в свідомості читача під час сприйняття й розуміння тексту. Плинна мовленнєва діяльність у тій чи іншій сфері: вислови, фрази, виступи, статті, обмін думками – все, що характеризує буття в часі; спілкування як реалізація певних дискурсних практик. Отже, дискурс здебільшого зіставляється, ототожнюється в науковому вжитку з такими поняттями, як мовлення, текст, мова, висловлення.
Так, мова протиставляється дискурсу (мова – система мало диференційованих значущих одиниць, дискурс відбиває різноманітність використань, притаманних мовним одиницям). На цій підставі розмежовуються дослідження елемента в мові і його дослідження в мовленні як дискурсі.
Поняття “текст”, залежно від поглядів на нього, співвідноситься то з поняттям “висловлення”, то з поняттям “дискурс“. Висловлення – це послідовність фраз, що містяться між двома зупинками в комунікації, тому погляд на текст з позиції його структурування в мові визначає цей текст як висловлення. Дискурс як висловлення, що розглядається з погляду дискурсного механізму управління ним, дає підстави для лінгвістичного дослідження умов творення тексту й визначається як дискурс.
Предмет дослідження аналізу дискурсу складають насамперед висловлення, що співвідносяться з текстами, наділеними історичною, соціальною, інтелектуальною спрямованістю.
Аналіз наукових праць із досліджуваної проблеми засвідчив невизначеність поняття дискурсу, що дає змогу по-різному тлумачити й застосовувати це поняття. Однак, жодне з трактувань дискурсу не охоплює усіх аспектів його природи, не відображає особливостей його породження та функціонування в сучасному комунікативному просторі.
Дискурс і текст пов’язані між собою як процес і його результат. Текст – результат спілкування (інтеракції та трансакції), його структурно-мовна складова та одночасно кінцева реалізація; структура, в яку втілюється живий дискурс після свого завершення. Економічний дискурс розкриває теоретичну економію однак з розумінням того, що будь-яке економічне знання є відносним, не лише в мовній інтерпритації, а й математичній ті іншій формалізаціях.
Юридична термінологія становить автономний прошарок лексичного складу сучасної англійської мови. Склад термінів в англійській юридичній термінології завжди був обумовлений чинниками екстралінгвістичного плану – системою понять, якою оперувало правознавство. Сьогодні система англійської юридичної термінології існує у вигляді однокомпонентних термінів-слів (простих, похідних, складних, слів-скорочень) та багатокомпонентних термінологічних одиниць – словосполучень із різною кількістю елементів. В англійській юридичній термінології є досить поширеними і складніші моделі термінів-словосполучень, і значна кількість багатокомпонентних словосполучень термінологічного характеру виникає у зв’язку з тим, що правова термінологія – це перелік не тільки основних понять, але й відношень між ними. Будучи інформаційно важливими, багаторазово повторюючись, такі відношення отримують мовне позначення у вигляді багатокомпонентних сполучень слів.
Під час даного дослідження ми виявили, що найбільш поширеними в юридичній термінології є такі синтаксичні типи як двокомпонентні («прикметник + іменник у Н. в. однини» або Adj. + N, «прикметник + іменник у Н.в. множини» або Adj. + N in plurality, «іменник у Н.в. + іменник у Р.в. без прийменника» або N + of + N, «іменник у Н.в. + іменниково-прийменникова конструкція” або N + preposition + N), трикомпонентні («прикметник + прикметник + іменник» або Adj. + Adj. + N, «іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.» або N + Adj. or N + Adj. + N, or N + preposition + N + of + N, «прикметник + іменник у Н.в. + іменник у Р.в.» або Adj. + N + N, «іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.» або N + preposition (of) + N + of + N, «іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в.» або N + preposition + N + of + N ,»прислівник + прикметник + іменник у Н.в.» або Adv. + Adj. + N) та полікомпонентні.
Крім цього, в економічному дискурсі юридичні терміни-словосполучення доцільно диференціювати за типом їхньої структури на прості та складні словосполучення. За морфологічною ознакою основного слова юридичні терміни-словосполучення поділяються на іменні словосполучення (з іменником в ролі стрижневого слова), прикметникові словосполучення (з прикметником чи дієприкметником в ролі основного дієслова), дієслівні словосполучення (з дієсловом в ролі основного слова).
Прості англійські юридичні терміни-словосполучення,  що вживаються в економічному дискурсі, утворюються поєднанням слів таких лексико-граматичних категорій іменник + іменник (N+N), прикметник + іменник (A+N), дієслово + іменник (V+N), іменник + інфінітив (N+V(Inf.)).
Отже, для практичної частини нашого дослідження ми взяли три різних договори з економічною тематикою та детально проаналізували наявні в них юридичні та економічні терміни, а саме 171 одну термінологічну одиницю. Далі ми класифікували їх згідно трьох різних критеріїв та систематизували їх згідно частотності  вживання терміну з певним критерієм.
Проаналізувавши результати практичного дослідження ми дійшли висновку, що в проаналізованих англомовних економічних договорах найчастіше вживаються спеціально-технічні, прості, однокомпонентні терміни та спеціально-технічні, терміни-словосполучення, двокомпонентні, а найрідше – спеціально-юридичні, терміни-словосполучення, трикомпонентні та спеціально-технічні, складні, одномпонентні.