Використання образу відьми в українській літературній традиції ХХ ст

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з української літератури. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

План
Вступ…………………………………………………………………………………………………………3
Розділ І. Особливості побутування образу відьми в українській міфопоетичній традиції…………………………………………………………………………….7
1.1.    Відьма як напівдемонологічна істота……………………………………………..7
1.2.    Побутування образу відьми в українській календарній обрядо-вості………………………………………………………………………………………………..16
Розділ ІІ. Аналіз використання образу та властивостей відьми українськими письменниками ХХ ст……………………………………………………..25
2.1. Характеристика звертання до образу відьми у творчості М.Коцю-бинського, В.Шевчука та О.Забужко………………………………………………………25
2.2. Роман Г.Тарасюк “Гаспид і Маргарита” як поєднання архаїчного та сучасного в образі відьми………………………………………………………………………..33
2.3. Порівняльна характеристика трактування образу відьми літераторами ХХ ст…………………………………………………………………………………38
Висновки…………………………………………………………………………………………………44Список використаних джерел та літератури………………………………………….47
Додатки……………………………………………………………………………………………………
Висновки

Отже, образ відьми неодноразово досліджувався в контексті вивчення слов’янської демонології. Але через таємничість цієї істоти у всі часи до неї з особливою зацікавленістю зверталися не тільки вчені, а й письменники, а згодом – кінематограф. Сучасна література не є винятком – образ відьми фігурує в українській літературній традиції ХХ ст. Це спричиняє і актуальність дослідження такого явища. Тому дана робота мала на меті з’ясувати особливості використання образу відьми в українській літературній традиції, що було досягнуто шляхом опрацювання й аналізу великої кількості фактичного матеріалу.
Нами було виокремлено особливості відьми як напівдемонологічної істоти та з’ясовано її роль в календарній обрядовості українців. Цим ми виявили ряд особливостей відьми, серед яких – вміння „поробити” або „робити закрутки”; нічні польоти, зокрема – на Лису гору, де влаштовуються шабаші; вміння перетворюватися на різних тварин, доїти, навіть на відстані, чужих корів; здатність красти або знімати з неба зорі, впливати на погоду. Варто також згадати про те, що відьми поділяються на родимих і роблених. Щодо їх ролі в календарній обрядовості, то треба зазначити, що оскільки відьма є все ж таки демонологічною істотою, її дії та активність пов’язані з природними циклами. Тому вважається, що найбільше сили ця істота має влітку, а саме на свято Івана Купала, відоме в народі як пік активності нечистої сили.
В результаті дослідження було з’ясовано, що в першу чергу літератори звертаються до вже відомих особливостей цієї демонологічної істоти. Велика увага приділяється ними вмінню відьми „поробити”, а також видоювати корів. Проте сучасні письменники певною мірою трансформують здатність відьом забирати молоко в корів. Стандартно і звично ця особливість зустрічається тільки у творі М.Коцюбинського „Відьма”, інші ж письменники поєднують таке дійство зі спокусливістю та еротичністю відьми. Саме так описує танець молодої гарної чарівниці з коровою В.Шевчук в оповіданнях „Відьма” і „Дорога”. До речі, варто сказати, що еротичність – саме та риса, якою в першу чергу наділяють чаклунку письменники. Очевидно, це пов’язано з таємничістю, яка завжди цікавить і приваблює. Відтак, неземною красою наділена головна героїня повісті Оксани Забужко „Казка про калинову сопілку”, а також відьма з роману Галини Тарасюк „Гаспид і Маргарита”.
Мабуть, основним, на що звертають увагу українські письменники ХХ ст., є гріховність відьми як такої , що продала себе Дияволу. Чи не найкраще це описує Галина Тарасюк у вже згаданому романі „Гаспид і Маргарита”. Головна героїня настільки любила земне життя, розкіш, багатство, що заради цього віддала Нечистому навіть свою дочку.
Ми прийшли до висновку, що єдиним, хто використовує образ відьми в розумінні цілительки, знахарки, є Валерій Шевчук. До цього він звертається в оповіданні „Голос трави”, розповідаючи про стару жінку, яка передає свої знання учню, від чого у неї поступово „віднімає” руки і ноги. Тут потрібно також звернути увагу на момент, коли знахарка вчила хлопця забирати з неба зорі. Це вміння відьми тлумачиться письменником не як крадіжка, а як символічне здобуття щастя, багатства тощо, які ніби втілюються в зірках.
Порівнюючи використання образу відьми у творах літераторів ХХ ст., необхідно підкреслити, що найкраще усі знання про цю істоту висвітлені в романі „Гаспид і Маргарита” Г.Тарасюк. Саме в цьому творі поєднуються архаїчні знання про чарівницю, всі її давні, відомі особливості із сучасним тлумаченням образу. Тут перед читачем постає сучасна відьма, яка продала душу Дияволу заради багатого і розкішного життя. В даному творі письменниця зуміла вплести усі вміння та особливості архаїчної відьми в наш сучасний цивілізований світ. Можливо, саме тому роман сприймається доволі правдоподібно, не дилячись на його часткову фантастичність.
Загалом варто зауважити, що до образу відьми усе сміливіше звертаються сучасні українські письменники. Цікаво, що, використовуючи його, вони пишуть не фантастику, а досить реалістичні твори, в події яких можна повірити. Очевидно, важко вигадати щось нове в образі жінки-чарівниці – все потрібне давно домалювала народна фантазія. А тому письменники користуються всіма відомими рисами та особливостями української відьми. Щоправда, вони створили її більш жіночною, а тому перш за все гарною, вродливою, спокусливою, але водночас гріховною, трохи злою і небезпечною.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Використання образу відьми в українській літературній традиції ХХ ст”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

fifteen − eight =