Управління державним боргом України

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Product Description

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ КРАЇНИ…………………………………………………………………………………………………….5
1.1.    Державний борг в системі державних фінансів…………………………………….5
1.2.    Види державного боргу та їх сутність………………………………………………..14
1.3.    Особливості управління державним боргом……………………………………….20
РОЗДІЛ 2. МОНІТОРИНГ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ…………………….29
2.1.    Стан та структура державного боргу України……………………………………..29
2.2.    Управління державним боргом та його обслуговування………………………38
2.3.    Оцінка нормативно-правового регулювання державного боргу та витрат з його обслуговування і погашення………………………………………………………………………43
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ…………………………………………………………………………………………….49
3.1.    Зменшення боргового навантаження на економіку України шляхом оптимізації державного боргу………………………………………………………………………………49
3.2.    Управління державним боргом в контексті економічної безпеки України……………………………………………………………………………………………………………….60
3.3.    Шляхи вдосконалення законодавчого регулювання та контролю за державним боргом України………………………………………………………………………………….70
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………………….75
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………80
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………………………….83
ВИСНОВКИ
Отже, державний борг — це сума заборгованості по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках, а також сума фінансових зобов’язань країни стосовно іноземних кредиторів на визначену дату.
Теоретичні основи державного боргу та управління ним більш-менш  розроблені в фінансовій літературі. Важливе місце в дослідженні цієї проблеми займають праці українських вчених: О.Д. Василика, А.С. Гальчинського, Г.Н. Климка, В.В. Козюк, О.Д. Хайхадаєва, Г.В. Попова, Д.Л. Головачев, Л.А. Московкіна, В.П. Поляков, В.М. Суторміної, В.О. Степаненка, В.М. Федосова, В.М. Федоренка та інших. Серед російських вчених потрібно відмітити праці: М.Б. Богачевського, Б.Г. Болдирєва, Л.О. Дробозіної, Л.М. Красавіної та інших. Серед  західних економістів важливий внесок в дослідження цієї теми зробили: Д.Рікардо, А.Сміт, Дж.Кейнс, Ж.-Б.Сей, А.Лаффер, А.Лернер, Р.Масгрейв, М.Фрідман, Дж.Бьюкенен, Е.Меаде, Ф.Модігліані і інші.
Аналізуючи еволюцію теорій державного боргу, слід відмітити існування багатьох ідей фінансової думки, які пройшли шлях від заперечення доцільності позик у класиків до захоплення ним у кейнсіанців і знову до заперечення державного боргу у неокласиків. Вітчизняна фінансова наука про державний борг, на нашу думку, повинна рухатись шляхом загальносвітових тенденцій фінансової думки, але з урахуванням національних умов.
Залежно від сфери розміщення позик державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній державний борг – це заборгованості по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках. Зовнішній державний борг – це фінансові зобов’язання країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату.
Варто зазначити, що ефективність використання державних запозичень значною мірою залежить від системи управління боргом. Управління державним боргом – це одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності. Процес управління державним боргом має декілька етапів: залучення коштів, використання коштів, повернення боргу і виплата відсотків.
Мета політики управління боргом – одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому. Також управління боргом включає комплекс заходів щодо його обслуговування.
Оцінюючи стан державного боргу України, ми визначили певні особливості.
Державний борг в Україні почав формуватися ще з кінця 1991 року, оскільки з часу набуття Україною суверенітету державний бюджет затверджувався і виконувався з дефіцитом. З того часу відбувається постійне зростання державного боргу, лише в 1996, 1998, 2000, 2005 роках вдавалося досягати його зменшення  винятково за рахунок погашення та відстрочення зовнішньої заборгованості.
Здійснюючи аналіз стану державного боргу України протягом 1998-2008 рр., спостерігаємо його збільшення (на 91,33 млрд. грн. у 2008 році, в порівнянні з 1998 роком). Проте варто відмітити, державний борг не перебував постійно у стадії поступового накопичення, відбувалося відхилення як у позитивну, так і негативну сторону.
Проаналізувавши динаміку державного боргу України, можна сказати, що протягом 2002-2008 років сума боргу постійно зростає, змінюється лише його структура, якщо у 2004 році зростав гарантований зовнішній борг, то у 2006 році – прямий зовнішній. Зазначене зменшення у 2005 році є наслідком поміркованої політики управління державним боргом, головною особливістю якої було зниження ризиків запозичень шляхом збільшення строків та зниження вартості обслуговування, що проводилось в умовах жорсткого контролю обсягу боргу та витрат на його обслуговування.
Загалом можна сказати, що за тринадцять років внаслідок коливання в економіці і зростання абсолютних значень державного боргу його структура дещо змінилася. Якщо у 1996 році внутрішній борг становив 18,2% від загальної суми боргу, то за період він збільшився майже в 2 рази (на 15,8%) і у 2008 році становив 34% від державного боргу.
Отже, як бачимо, політика уряду стосовно державних запозичень є неефективною, не відбувається структурних зрушень, лише нарощення абсолютної суми боргів, тому необхідно негайно вживати адекватних заходів для ефективного управління боргом, бо в іншому випадку державний борг стане непосильним тягарем, що зажене країну в глухий кут, остаточно підірвавши її авторитет на міжнародній арені.
Що стосується управління державним боргом, то варто відзначити, що в Україні на даний час немає єдиного органу управління і контролю за державним боргом. Особливо децентралізовано здійснюється управління зовнішнім державним боргом України.
Виплати з обслуговування і погашення державного боргу досягли найбільшого значення у 2005 році, зрісши на 6,39 млрд. грн., тобто на 60,83%, у порівнянні з попереднім періодом. Таке зростання відбулося за рахунок значного погашення внутрішнього боргу, витрати по якому зросли на 5,78 млрд. грн. (225%). А от витрати на обслуговування зовнішнього державного боргу, навпаки, зменшилися на 0,26 млрд. грн., більш ніж на 10% за рахунок отримання у 2005 році кредитів під надзвичайно низький відсоток, що дало змогу достроково розрахуватися з деякими дорогими боргами, тим самим зменшивши витрати на обслуговування. Для 2007 року характерне зменшення витрат на обслуговування та погашення державного боргу на 25,15% за рахунок зменшення витрат як внутрішнього, так і зовнішнього боргу.
Та все ж таки стратегічним завданням уряду залишається реалізація політики, спрямованої на зниження показника співвідношення державного боргу до валового внутрішнього продукту. Граничний розмір цього показника чітко визначений  законодавством. В пункті 2 статті 18 Бюджетного кодексу України зазначено, що: “Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України”.
Взагалі величина основної суми боргу лише раз перевищила 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України у 1999 році і становила 61%. З того часу спостерігається позитивна тенденція до зменшення, за винятком 2008 року.
Також в 2 розділі ми проаналізували нормативно-правове регулювання  державного боргу і визначили, що існує значна невідповідність між положеннями нормативних актів України, які регулюють питання пов’язані з державним боргом.
Чинним законодавством взагалі не врегульований порядок витрачання коштів Державного бюджету України на управління державним боргом та не створено цілісної системи забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу. Порядок погашення державного боргу чинним законодавством, як це передбачено Конституцією України, не встановлений, оскільки до цього часу не прийнято закону про державний борг. У процесі формування та затвердження Державного бюджету України не виконуються окремі вимоги Бюджетного кодексу України, зокрема щодо визначення показників фінансування бюджету за категоріями кредитора або власника боргових зобов’язань. За відсутності встановленого чинним законодавством порядку обслуговування, погашення та управління державного боргу ці операції регулюються правовими актами Міністерства фінансів України, що не проходили необхідної реєстрації. Окремі положення цих документів суперечать Бюджетному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам з питань бюджету. Функції та повноваження Мінфіну України і Держказначейства України відносно державного боргу, що визначені у їх Положеннях, не приведено у відповідність з нормами Бюджетного кодексу України.
В 3 розділі ми розглянули основні напрямки зменшення боргового навантаження на економіку України шляхом оптимізації державного боргу, проблеми економічної безпеки України та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання та контролю за державним боргом.
Насьогодні існує безліч механізмів, які можуть допомогти зменшити державний борг, послабити борговий тиск на державний бюджет, серед них:
•    механізм заміщення старих дорогих кредитів на нові запозичення на кращих умовах;
•    короткострокові запозичення коштів, що знаходяться на рахунках Державного казначейства на дострокове повернення кредитів у ході їх заміщення;
•    погашення частини державного боргу державними пакетами акцій приватизованих підприємств, які не приносять прибутку і не мають стратегічного значення;
•    використати в державних запозиченнях найдовші й найдешевші гроші у світі – кошти недержавних пенсійних фондів;
•    резервом є саме підвищення рейтингу країни, що спричинить здешевлення запозичень.
Усі зазначені вище питання потребують системної законодавчої основи, яка б враховувала передові досягнення боргової теорії та практики здійснення боргової політики, тому необхідно якнайшвидше прийняти Закону України “Про Державний борг України”. Даний закон у разі його ухвалення Верховною Радою визначатиме поняття, склад державного боргу, принципи його утворення, управління ним та контроль за його станом, а також регулюватиме відносини вищих органів виконавчої влади України, що виникають в процесі управління державним боргом.
Здійснивши аналіз, ми прийшли до висновку, що для ефективного функціонування економіки потрібно значну увагу приділити саме стратегічному управлінню державним боргом, а  не застосуванню інших малоефективних методів.
Отже, підсумовуючи, варто зазначити, що для зменшення боргового навантаження на економіку України перш за все необхідно чітко визначити стратегію держави щодо державного боргу. Другим кроком повинно стати прийняття відповідних обґрунтованих законів, що забезпечать підґрунтя для подальших позитивних змін. І лише тоді застосовувати конкретні механізми покращення стану державного боргу і економіки вцілому.