.

Український химерно-гротескний роман другої половини ХХ ст.

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з української літератури. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ХИМЕРНО-ГРОТЕСКНИЙ РОМАН: ДЕФІНІЦІЯ ЖАНРУ, ПРОБЛЕМИ РЕЦЕПЦІЇ………………………………….……………………….7
1.1     Окреслення жанрових меж химерно-гротескного роману……….….7
1.2     Рецепція жанру в літературній критиці та літературознавстві…….15
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКИЙ ХИМЕРНО-ГРОТЕСКНИЙ РОМАН В ЛІТЕРАТУРНОМУ КОНТЕКСТІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ПРОБЛЕМИ ПОЕТИКИ…………………………………………………………20
2.1 Латиноамериканська «фольклорна проза» та український химерний роман 70-80-х років……………………………………………………….20
2.2 «Магічна новела» 80-90-х років: поетика, еволюція, літературний контекст…………………………………………………………………….33
ВИСНОВКИ……………………………………………………………..…47
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…..…………………………………………..….51
ВИСНОВКИ

До спільних рис українського й латиноамериканського романів можна віднести переплетення елементів реальних і фантастичних, творчу орієнтацію письменників на фольклорні традиції в руслі духовних і морально-етичних запитів сучасності, часово-просторові зсуви, уведення елементів народної сміхової культури. Фантасмагоричне перетворення реальної дійсності, де спрацьовує принцип «очуднення» звичайного. В обох випадках можна також говорити про своєрідний «синкретичний» роман, побудований за принципом «поєднання несподіваних і непоєднуваних, на перший погляд, речей», у якому багатотонність художніх структур випливає із закорінення названих напрямів у принципах національного бароко.
«Химерний» роман надзвичайно широко використовує прийоми гротеску, іронії, пародіювання, навіть травестії і бурлеску. Становить безсумнівний дослідницький інтерес показ як родоводу цього явища, так і його сучасного стану та можливих перспектив. Багато химерних ситуацій позначено великою випробувальною напруженістю – це специфічна риса химерної прози. Вона торкається ідеї образу, його філософського підтексту, хоча, звичайно, поза увагою письменників не залишається і становлення психологічно достовірного характеру людини.
Говорячи про філософську типізацію, не можна обминути проблеми художнього ідеалу. Становлячи суттєву грань концепції роману, він реалізується в образах персонажів. Ідеальні риси характеру творяться і випробовуються завдяки цьому прийомові. Не згладжуючи суперечностей характеру (як індивідуальних, так і типових), письменники шукають в образі героя все те, що історично спрямоване вперед, якоюсь мірою ідеалізують персонажа.
Завдяки двоплановій розповіді процес типізації в химерному романі відбувається у двох площинах. З одного боку, письменник глибоко й достовірно відтворює психологію героя, притаманний йому спосіб мислення тощо. Типізація йде в плані безумовному, створюється цілком правдивий образ людини. З другого ж боку, характер у химерному романі має ще один вимір, що залучає його до сфери ідей, до загальної змістової підоснови твору. Цю властивість характеротворення можна назвати філософською типізацією
Мамай, котрий увібрав у себе кращі риси народного характеру, образ, витворений фантазією, але такий, що має своє зворотнє віддзеркалення в живому житті, образ, що самовдосконалюється і вдосконалюється в зв’язку зі зміною і новими якостями народної психології,— цей образ живе нині й житиме завтра, як переконує нас у цьому і наша дійсність, і постійне звертання різних митців до цього образу.
Олександр Ільченко цілком упорався з усіма ідейно-художніми нюансами в передачі українського характеру, не спростив, не збіднив його: письменник у своєму романі змалював образ Мамая на тому рівні душевної глибини, з тим відчуттям перспективи розвитку цього «не законсервованого» характеру в умовах нинішніх і днях прийдешніх, як то, здається, було закладено в народній творчості, як то було наперед і визначено нею.
Трилогія «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена» та «Парад планет» Є. Гуцала викликала неоднозначну реакцію критики, спричинювалась до літературних полемік. Однозначної оцінки критики романна трилогія про Хому Прищепу і сам Хома невірний і лукавий не одержали.
Синтез побутових фактів та народнопоетичної їх інтерпретації і є характерною особливістю трилогії. Тож, хоча саме до творів цього жанрового різновиду найменше випадає підходити з мірками «зображення дійсності у формах самої дійсності», все ж «вилущення» реального змісту навіть із ірреальних ситуацій і колізій, деякі обережні й не «лобові» аналогії цілком можливі. Звичайно, із застереженнями, що це –  одна з можливих версій дослідницького прочитання багатопланової, досить складної художньої структури.
Найбільше розходжень серед дослідників проблеми «химерного» роману викликали намагання дати дефініцію міфу у контексті розгляду химерно-гротескних романів, його суті та співвідношень міфу та символу, міфу і ритуалу, міфу і архетипу, міфу й структури, міфу й суспільства, а також місця і значення міфу у сучасній культурі світу. Зрештою, більшість літературознавців зійшлася на тому, що в прозі ХХ ст. міфологічні алюзії або опосередковані аналогії з міфом набули свідомого характеру, стали художнім засобом, не тільки прийомом, а й структурою.
Переплетіння міфічного та неміфічного у «Домі на горі» В. Шевчука, дозволяє зробити цікаві висновки. Роман просякнутий містицизмом – міф у Валерія Шевчука пишуть чоловіки, а продовжують жінки. Однак творчий акт писання й відновлення жіночої ідентичності у романі належить чоловікам, які самі є частиною міфу. Проблема тут полягає у тому, що жіночий літопис, підриваючи основи патріархальності, підриває певним чином і основи суспільства. Шевчукове наголошування на чоловічому літописанні історії дому, населеного жінками, криє у собі небезпеку підсилення патріархальних стереотипів. Однак саме через зв’язок між архаїчним, літературним міфом та «реальністю» В. Шевчук робить спробу відновити національну ідентичність.
У проаналізованому творі простежуються такі риси химерного роману, як використання міфологічних джерел, образів демонології – не тільки української, а й світової. У творі переплітається реальне та вигадане, міфологічні образи знаходяться у «химерному» сплетінні з людськими. Саме ці образи створюють у сучасній літературі порівняно нове явище химерного роману. Вони є невід’ємною ознакою цього жанру. Яскраво простежується також втручання фантастичних, містичних сил, творення химерних образів на межі реальності і вигадки. В романі наявні елементи естетики бароко й романтизму, образи-символи, сторінки, писані реалістично та імпресіоністично,— все це речі цілком зрозумілі, бо література XX століття і твориться, збагачена здобутим у минулих часах, і це не стильова еклектика, а своєрідний синтез засобів художнього мислення.
Синтез стильових прийомів роману «Дім на горі», з’єднання фантастичного та реального, сказаного просто й символічно, зрештою, і служать тому, що ми звемо реалізмом: являє нам людину, її реальні болі та радощі, її вічне змагання до добра у світі, її темне начало — в цьому і є основний пафос роману.
Отже, зроблені лише перші кроки в галузі наукового дослідження використання міфології в українській художній літературі. Саме тому питання про належне вивчення цієї проблеми стоїть особливо гостро. Нам здається, що міфокритика як одна із провідних літературознавчих шкіл зарубіжжя давно повинна завоювати визнання і в нас, зайнявши своє місце серед інших теорій. Безперечно, це місце не має бути головним, але так чи інакше воно має бути обов’язково.
Химерна проза виростає на ґрунті давньої лірико-романтичної традиції в українській літературі. Романтична піднесеність, велика роль суб’єктивно-ліричного струменя розповіді позначає чи не всі твори цього плану. Декотрі з критиків намагаються трактувати химерний роман як різновид дуже поширеного явища — «міфологічної» прози. Навряд чи це доцільно. Перш за все тому, що саме поняття «міфологізм» не менш загадкове, ніж «химерність», немає чіткого визначення химерності, що критики здебільшого лише констатують помічені нові властивості романного мислення. Тому й вичерпні оцінки даються в основному щодо художнього рівня окремих творів. Оцінити ж химерну прозу в цілому, визначити її перспективність і вагу в українській літературі навряд чи можна без глибшого вивчення

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Український химерно-гротескний роман другої половини ХХ ст.”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

one × 4 =