Творчість Джека Керуака на тлі американської контркультури

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу зі світової літератури. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Product Description

Висновки
Джек Керуак вважається “Королем біт-культури,  хоча йому самому цей титул не дуже подобався. Він – перший письменник, який сформулював і проголосив ідеї, які одразу ж взяло на озброєння революційне покоління Америки XX сторіччя – “розбите покоління” або, як їх відразу охрестила преса, – бітники. Він був для “розбитого покоління” тим героєм, яким був Ернест Хемінгуей для “втраченого покоління”.
Його романи зображають вже не ту масу суспільства, яку звикли бачити в типовому творі, вони були незвичними для Америки 50-х років як і по задуму так і по виконанню, ніяк не співпадючи з типовими уявленнями видавців і читачів про американський роман. Керуак “прорубує вікно” в зовсім інший, невідомий світ – світ соціальних маргінесів.
По сторінкам його романів розгулюють персонажі, яких не звикли зустрічати американські читачі. Герої романів “В дорозі”, “Бродяги Дхарми” — хіпстери, змішані з бродягами, п’яничками, безробітніми, наркоманами, сезонними працівниками, проститутками, вокзальною голотою. Непридумані хіпстери Керуака — як і сам Керуак, як і його друзі-бітники — протистоять надмірно ускладненій організації життя в “постіндустріальному” суспільстві, якому вони протиставляють простоту свого екзистенційного досвіду — простоту емоцій, простоту думок, простоту поглядів. Звідси весь репертуар “антисуспільної” поведінки хіпстерів: відмова від социальних умовностей,  кар’єрних прагнень, від культу успеху.
Народився ще один стереотип, стереотип життя в ритмі біт, з яким Керуак не погоджувався, але якого все одно дотримувався.
Саме в цьому примітивно-радісному відношенні до життя і міститься “підривний” зміст романів — вони кидають виклик фундаментальним цінностям культури американського “масового суспільства”.
Знамениті безумці Гамлет и Чацький генеалогічно близькі Діну Моріарті, Джефі Райдеру (героям романів Керуака) хоча куди ближче йому Діоген Синопський, або Франциск Ассізький, або Василь Блаженний, московський юродивий.
Також потрібно зважати на його новаторство в стилістиці, а саме  спонтанне письмо. Цей стиль хоча і є дуже наближеним до потоку свідомості Джеймса Джойса, являється відособленим явищем літератури. Його манера вільного протяжного письма надихнула численних біт-письменників та нео-біт письменників та інших митців, наприклад художник Джордж Кондо, а також поетів і філософів, таких як Роджер Кратон та кінорежисер Джон Нойтон.
У 1974 році Аленом Гінсбергом та Анною Уолдман була відкрита “Школа невтіленої поезії імені Джека Керуака” при Університеті в Найропі – приватному буддистському університеті в Боулдері, штат Колорадо. З 1978 по 1992 там було видано 28 журналів , присвячених Керуаку.
У 1997 в будинку на Клозер-авеню, де був написаний роман “Бродяги Дхарми” був викуплений неприбутковою групою, що називає себе “Письменники Джека Керуака”. Ця група натепер дозволяє особливо обдарованим молодим письменникам пожити три місяці в будинку, який надихав Керуака.
У 2007 Керуак був посмертно нагороджений почетним вченим ступенем Університету Лоуелла в Масачусетсі.
Усі ці факти говорять про той значний вплив, який мав Керуак на американську літературу, і підтверджують те, що його ім’я не було забутим, незважаючи на ту нищівну критику, як пережили його твори із самого початку появи у друці.
Якщо говорити про подальшу долю його творів, то слід сказати, що книги Керуака, які вийшли  в 50 – на початку 60-х років сприймались вже як літературний пам’ятник: гурт бітників розпався до того часу, і саме поняття “розбите покоління” стало історією. Але в другій половині 60-х про бітників і Керуака згадали хіпі. Ідеї та форми бунту битников против “масового суспільства” виявились співзвучними контркультурному протесту епохи “дітей квітів”. Твори його, як зазначалося вище надихали митців хіпі, а  утопічні мрії Джэфі Райдера (з “Бродяг Дхарми”) про наступне покоління американців, які “будуть уходити в гори молитися, які змусять дітей смеятися, старих радіти, а дівчат знайти щастя”, — не що інше, як передбачення  проектів перебудови Америки хіпі. Отже, можна сказати, що творчість Керуака мало того, що не пройшла непоміченою, але й лишила яскравий слід в американській літературі, давши хороший поштовх для її розвитку в новому руслі.