.

Способи досягнення перекладацької еквівалентності при передачі стилістичних особливостей тексту

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з перекладознавства. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1 СПОСОБИ ТА ПРОБЛЕМИ ДОСЯГНЕННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ ПРИ ПЕРЕДАЧІ СТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТЕКСТУ ОРИГІНАЛУ………………………………………………………………

  • Причини лексичних проблем перекладу та їх види……………………………
  • Способи досягнення перекладацької еквівалентності при передачі лексичних особливостей тексту оригіналу…………………………………………
  • Причини граматичних трансформацій при перекладі…………………………

РОЗДІЛ 2 СПОСОБИ ДОСЯГНЕННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ ПРИ ПЕРЕДАЧІ СТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТЕКСТУ ОРИГІНАЛУ НА ПЕРЕКЛАДІ ТВОРУ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОЛОЛЯ «ТАРАС БУЛЬБА» ……………………………………………………..

2.1 Характеристика частотності вживання різних способів передачі перекладацької еквівалентності……………………………………………..…….

2.2 Калькування, як спосіб передачі безеквівалентної лексики…………………

2.3 Транскодування, як шлях вирішення перекладацьких проблем перекладу безеквівалентної лексики…………………………………………………………..

2.5 Контекстуальна заміна …………………………………………………………

2.6 Не перекладено …………………………………………………………………

2.7 Причини граматичних проблем перекладу …………………………………..

Висновки ……………………………………………………………………………

Список використаної літератури…………………………………………….……

 

 

Висновки

У ході роботи, при дослідженні даної теми було знайдено та проаналізовано способи перекладу безеквівалентних одиниць (калькування, транскодування, , контекстуальна заміна, пропускання перекладу лексико-семантичні модифікації: нейтралізація емфази, описовий переклад, конкретизація, генералізація, функціональна заміна) потім порівняно з відповідниками у оригінальному тексті.

Також ідентифіковано вказані частини мови, вжиті у перекладі даного твору, порівняно речення з герундієм та інфінітивом з їх еквівалентами в оригіналі після чого проаналізовано особливості використання герундію та інфінітива дієслова у різних функціях в межах мікроконтексту.

В результаті проведеного дослідження ми дійшли до таких висновків.

Отже, тепер можна сказати, що для досягнення перекладацької еквівалентності використання тільки одного способу перекладу може бути ндостатньо, а запропонований перекладачем варіант може слугувати одним з факторів, що поліпшує розуміння перекладеного тексту та збереження настроїв, атмосфери оригінального тексту та поліпшує розуміння самого автора оригінального твору.

Конкретизація – це в принципі дієвий спосіб, проте перекладач припускається певних неточностей в розумінні оригінального слова при передачі змісту безеквівалентних одиниць за допомогою конкретизації чи звуження.

Аналогічно до конкретизації, генералізація не дає бажаної точності, хоча і передає певний зміст оригінального безеквівалентного слова чи словосполучення. Тобто, автор перекладу, узагальнюючи значення безеквівалентної лексики, відносно зберігає зміст усього речення та зберігає думку автора оригінального тексту.

Саме нейтралізація емфази виступає не тільки одним із способів досягнення перекладацької еквівалентності, а й «згладжує» слова, які є неблагозвучні та можуть якимось чином образити читача.

Автор перекладу виходить із ситуації, вирішуючи дві проблеми перекладу, використовуючи вищезгаданий спосіб, тобто якщо присутнє слово чи словосполучення, яке може образити читача (вжите у негативному розумінні), то за допомогою нейтралізації емфази, автор перекладу не тільки згладжує переклад, а й досягає певної перекладацької еквівалентності. Автор перекладу зменшує негативне забарвлення слова та передає точний зміст даного слова (окрім емоційного забарвлення).

Описовий переклад є найбільш зручним та найбільш повним способом досягнення перекладацької еквівалентності, цей спосіб перекладу є найдоступнішим для читача, тому що він повністю передає думку автора.

Використовуючи контекстуальну заміну, слід переконатися, що даний спосіб перекладу є єдиними можливим способом, оскільки існують й інші способи перекладу, щоб вийти з цього положення, тобто контекстуальна заміна не дає такої точності при перекладі безеквівалентних одиниць, так як описовий переклад, калькування, та інші.

Не перекладаючи певні безеквівалентні одиниці можна також зберегти перекладацьку еквівалентність та думку автора, якщо об’єднувати потрібне безеквівалентне та попереднє поняття.

Залежно від запланованого рівня еквівалентності перекладу те ж саме речення можна перекласти кількома способами, зберігши при цьому його первинне значення. Але може трапитись так, що перекладений текст хоч і буде зрозумілий для носіїв, що говорять мовою на яку ведеться переклад, проте він сприйматиметься як щось чужорідне. Це може виникнути або в тих випадках, коли вживаються структури невластиві мові перекладу, або тоді, коли перекладач зловживає використанням тієї чи іншої структури, навіть якщо вона є нормативною.

Автор перекладу твору М.В. Гоголя “Тарас Бульба” при роботі над оригіналом використав різноманітні варіанти перекладу граматичних структур з безособовими формами дієслова в різних функціях (додатка, обставини, означення та інші).

В цілому при виконанні перекладу твору М.В. Гоголя “Тарас Бульба” спостерігалась переважаюча тенденція до перекладу на англійську мову за найвищим четвертим рівнем еквівалентності, тобто перекладаючи частини мови, властиві лише російським та конструкції з ними за допомогою еквівалентних структур в англійської мови, хоча це не завжди було можливим внаслідок неповного співпадання системи безособових форм дієслова в проаналізованих мовах, наявності в англійській мові конструкцій з непредикативними формами, які дозволяють спростити структуру речення, та особистими уподобаннями перекладача.

В більшості випадків збережена функція, яку виконували безособові форми дієслова в російському оригіналі, тобто, російський інфінітив у функції додатка Б. Баскервіль передає додатком і в англійському перекладі; дієприкметник зберігає функцію означення, а дієприслівник, внаслідок дієслівно-прислівникової подвійності своєї природи, тяжіє до виконання функції обставини. Проте, трапляються випадки, численних граматичних трансформацій, які призводили до зміни функції частини мови при перекладі. Перш за все це стосується дієприкметника І та герундію, хоча аналогічні випадки зазначено і стосовно інших безособових форм. Було зафіксовано, що такі трансформації можуть бути викликані як стилістичними міркуваннями Б. Баскервіля, так і відсутністю в мові перекладу еквівалентних лексичних одиниць.

В загальному, Б. Баскервіль використав різноманітні конструкції з безособовими формами дієслова, а саме з герундієм та інфінітивом. Безумовним домінантом виявився інфінітив у різноманітних функціях та у різних конструкціях, а безособові форми дієслова знайшли своє широке застосування в об’єктних та суб’єктних комплексах.

Оскільки літературні критики вважають проаналізований переклад якісним, то результати щодо частотності використання герундію та інфінітива при перекладі тих чи інших граматичних явищ можна розглядати як рекомендації, яких слід дотримуватись при виконанні художнього перекладу. Звичайно, достовірніші результати можна одержати залучивши більшу кількість творів, перекладених різними перекладачами.

Варто зазначити, що постерігалося, що використання тих самих граматичних форм при перекладі на англійську мову твору “Тарас Бульба” сприяло якісній передачі задумів автора тексту оригіналу, а також сприяло збереженню колориту описів.

Використані конструкції з усіма безособовими формами дієслова майже досконало відобразили сутність тексту оригіналу, що допомогло перекладачу зберегти неповторність та культурні особливості оригінального твору.

Досліджений матеріал може бути корисним для уникнення подальшого допущення помилок, які були помічені та при перекладі історичних, та епічних творів.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Способи досягнення перекладацької еквівалентності при передачі стилістичних особливостей тексту”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

16 + eighteen =