Романістика Володимира Винниченко проблемно-поетичні особливості

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з української літератури. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Product Description

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………………………3
РОДІЛ    1.Найголовніші проблемно-тематичні аспекти романів   Володимира   Винниченка  ……………………………………………………………..8
РОЗДІЛ  2. Новаторство романістики Володимира Винниченка: ………23
2.1. Хронотопічна організація роману “Чесність з собою”……………….23
2.2. Особливості художньої мови твору “По-свій”…………………………….36
2.3. Поетичне наповнення роману “Записки Кирпатого Мефістофеля..47
2.4. Cтруктурні особливості й естетичне значення сюжетобудови твору                                                                      “Поклади золота”………………………………………………………….…59
2.5. Екзистенційно-антропологічна проблематика    роману “Хочу”……67
2.6. Роль позасюжетних елементів у розумінні діалектичної суті роману “Сонячна машина”……………………………………………….……………79
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………….91
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………95
ВИСНОВКИ
Однією з яскравих і талановитих постатей української культури ХХ ст., яка з особливою повнотою відбила характер доби, її морально-етичні пошуки і порушила питання про природу, філософію щастя – була постать Володимира Винниченка. Письменник є блискучим оповідачем, новелістом, повістярем, драматургом. У творчості письменника дослідники часто шукають фрейдизм, психологію Г. Лебона, – це свідчить про широку обізнаність митця у людській душі.
Винниченко – чудовий психолог від природи, який не просто висвітлює, а й провокує ситуацію, що сталася раптово, що може круто змінити уявленя про людину. Роль природи, невичайної події дуже велика, інтрига випадку забезпечує динаміку дії. Екстремальні ситуації, в яких опиняються персонжі, майже неодмінний атрибут Винниченкових творів. Незвичайні обставини, за яких відбувається дія, стають моментом істини.
Передусім, сюжети його творів тримаються на динамічних фабулах, в основі яких історія, природа, до того ж – сповнена таємниць, несподіванок, загадок. Перед читачем стрімко розгортається каскад подій, які невідомо чим завершаться, і в цій таємниці розв’язки криється інтрига. Досить часто В.Винниченко веде оповідь до трагічних фіналів. Але якщо навіть розв’язки з “летальним” результатом не має, то все одно трагічний світ форсмажорних обставин досить часто падає на долі його героїв, знаменуючи круті повороти, зміни. Неабияка любов В. Винниченка до “чудних” ситуацій свідчить, що парадоксальність була фундаментальною рисою художнього мислення цього письменника. Йому подобалось доводити те, що із звичайного погляду не підлягає доведенню. Незвичне ламання аксіом, створення умов ризику, небезпеки, кризи на виявах людської поведінки посилює психологічні мотиви, якими пронизані твори письменника.
Винниченко – великий майстер слова, що доводить точне змалювання психологічного портрету персонажа. Художні деталі тісно пов’язані з композицією та ідеєю твору, слугують для лаконічності висловлення думки, міцно зв’язують усі елементи твору. В.Винниченко – один із небагатьох письменників, який міг тонко відчувати і виражати реальну дійсність через окреме слово, речення, образ. Глибокий психологізм, незмінне прагнення до відображення життєвої правди, художнє дослідження соціальних суперечностей засвідчує неабияку вмілість письменника. Великим досягненням В.Винниченка-художника є психологічне відтворення морального краху людини, яка беззастережно втрачає морально-етичні орієнтири нормального буття. Морально-етичний кодекс “чесності з собою” зрозуміти може не кожен. Тільки такі сильні особистості, як Мирон і Дара, можуть бути по-справжньому “чесні з собою”. Слід зауважити, що самому Мирону зовсім не легко дається реалізація його “теорії”. Йому знайомі внутрішні конфлікти, але він та його кохана все долають, досягають внутрішньої гармонії.
В романі “Чесність з собою” В. Винниченко кардинально вирізняється серед письменників усіх часів. Літературна критика, яка неодноразово зверталась до характеристики цього роману, розцінила його як новий етап у творчості письменника, позначений глибшим психологізмом. Звичайно, відгуки були неоднорідні. Поряд з аргументованими висновками, зробленими на підставі аналізу роману, звучала й різка критика – здебільшого на адресу автора, його політичних поглядів.
“Записки Кирпатого Мефістофеля” – це роман, у якому дійсність змальована модерністично – через світогляд головного героя,  позначений рисами сатири. Винниченко – сатирик найповніше розкрився саме в цьому творі, глузуючи з кількох ілюзій:
1) ілюзія надлюдини в образі Мефістофеля;
2) ілюзія емансипації (жінки все одно в чомусь залежні від чоловіків);             3) ілюзія значних пристрастей (всі пристрасті мають відтінок міщанства), тощо. У фіналі суспільство постає розвінчане до самих основ – інстинктів, які керують одиницями суспільства, навіть такими сильними, як Мефістофель. Незважаючи на вузько побутову тематику твору (тільки у фіналі роману читач здогадується, що твір глибоко психологічний), у Винниченка є афоризми – як аксіоми, підсумки деяких епізодів, як полеміка предвічно старої моралі з новою.
У творі “По-свій” автор змальовує пореволюційний злам людського суспільства. НТП, суспільні заворушення, право довести право на індивідуальність кожної суспільної одиниці породили модерністичну мораль, єдиним гаслом якої є: “Живи, як хочеш”.
У романі “Хочу” автор розкриває тему боротьби “двох культур”, російської й української, яка має очевидні політичні відтінки, оскільки питання національно-культурні в обставинах Російської імперії завжди легко переходили в площину більш широку, ту, що стосувалася буття і перспектив нації як такої.
У “Покладах золота” Винниченко відтворює нелегкий шлях повернення героїв до своєї внутрішньої цілісності. Автор максимально насичує роман динамічною фабулою  карколомними ситуаціями, поєднуючи при цьому різноманітні змістові та сюжетно – образні прийоми. Письменник зумів зобразити картину найтиповіших вад імперіалістичного світу, де необмежено владарює фінасово – промисловий капітал.
У романі “Сонячна машиина” переконливо показано, що людина , яка прагне стати над добром та злом, скидає всі суспільні “ланцюги” – обов’язки, перетворюється не стільки на вітальну істоту скільки на вільну й всевладну, подібну до Бога, скільки на примітивну жуйну тварину. Отже, новий справедливий світ має з’явитися на землі як наслідок технічного винаходу.
Живучи — як — хочеш,  людина всеодно  прагне  до  моральних  принципів,  до елементарної  людяності, совісті – ось  головна думка,     стверджена Володимиром Винниченком в романі. Стара, предковічна мораль завжди буде перемагати нову тому, що вона базується на гуманістичних принципах, органічно поєднаних з людською свідомістю. Твір, як і ряд інших, був заборонений не через свою шокуючу цинізмом відвертість, а через твердження – нова більшовицька мораль є чужою людській природі й ніколи не приживеться в суспільстві. Винниченко, на відміну від “нових принципів”, індивідуалізує своїх героїв по-іншому, наділяючи їх цікавим поєднанням особистих якостей, творячи реалістичні, окреслені кількома штрихами, образи.
Отже, з упевненістю можна сказати, що твори Володимира Винниченка стають в ряд із тими творами світової літератури, в яких художньо досліджується психологія окремої людини і маси людської в момент великих соціальних потрясінь.