.

Ризик в банківській діяльності

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

ЗМІСТ

Вступ    4
Розділ 1. Ризик як об’єктивна економічна категорія банківської діяльності    7
1.1.Суть і види ризиків у банківській практиці…………………………………7
1.2.Порядок визначення і оцінка банківських ризиків……………………….12
1.3.Прибутки і втрати від ризиків……..……………………………………….18
Розділ 2. Комплексний аналіз управління ризиками в українських комерційних банках    26
2.1.Аналіз загального розміру банківських ризиків    26
2.2.Аналіз та управління операційними ризиками в українських банках    29
2.3.Дослідження та аналіз систем ризик-менеджменту в банках України    42
Розділ 3. Пропозиції щодо управління ризиками та заходи комерційних банків з їхнього зниження    3
3.1.Складність визначення та управління банківськими ризиками ………….52
3.2.Пропозиції щодо управління операційними ризиками в українських банках…………………………………………………………………………………..56
3.3.Пропозиції щодо вдосконалення систем ризик-менеджменту в банках України    58
Висновки    3
Список використаних джерел    66
Додатки    69

ВИСНОВКИ
Отже, ризик – це ситуативна характеристика діяльності будь-якого виробника, в тому числі банку, що відображає невизначеність її виходу і можливі несприятливі наслідки у разі неуспіху. Ризик виражається імовірністю отримання таких небажаних результатів, як втрати прибутку і виникнення збитків внаслідок неплатежів по виданих кредитах, скорочення ресурсної бази, здійснення виплат по забалансових операціях і т. п. Але в той же час чим нижче рівень ризику, тим нижче і імовірність отримати високий прибуток. Тому, з одного боку, будь-який виробник старається звести до мінімуму степінь ризику і з декількох альтернативних рішень завжди вибирає те, при якому рівень ризику мінімальний; з іншого боку, необхідно вибирати оптимальне співвідношення рівня ризику і степені ділової активності, прибутковості.
Банківські ризики, як і всі банківські операції, можна поділити на дві групи: ризики активних операцій і ризики пасивних операцій. Але особливе значення мають ризики активних операцій, оскільки саме ці операції є основним джерелом доходу комерційного банку, отримання якого є головною метою банківської діяльності.
Можна визначити наступні основні етапи методології аналізу банківських ризиків:
1. Вид і специфіка банку, що аналізує рівень якогось певного виду або сукупного ризику своєї діяльності, діяльності свого партнера, контрагента, клієнта, постачальника, посередника та ін.
2. Сфера впливу окремого ризику, що аналізується або сукупності ризиків.
3. Методика розрахунку, аналіз рівня погрішностей, абсолютних і відносних відхилень.
4. Можливість управління конкретним ризиком, що аналізується.
5. Кошти і методи управління ризиковими ситуаціями загалом.
6. Оцінка ефективності аналізу і запропонованих на основі його результатів рекомендацій.
В наш час аналіз і оцінка рівня ризику проводяться за допомогою інструментів теорії ймовірностей і методів математичної статистики. Для аналізу рівня ризику частіше за все використовується динаміка середньоквадратичного відхилення величини чистого прибутку. Якщо аналізується конкретна ситуація, то проводиться аналіз в статиці. Передусім враховується час виникнення банківського ризику.
Діяльність банку з управління рівнем ризику називається політикою ризику. Політика ризику — це сукупність різних заходів, які мають на меті зменшити небезпеку помилкового прийняття рішень уже на момент його прийняття, а також скорочення можливих негативних наслідків цих рішень на інших етапах діяльності банку.
На практиці банки дотримуються трьох основних видів політики ризику:
•    Політика уникнення ризику. На практиці це означає відмову від прийняття нового клієнта чи збереження старого, продаж чи купівлю певного виду цінних паперів, проведення чи уникнення реалізації певних проектів. Ця політика є найпростішою і радикальною, проте не завжди перспективною для банку. Уникаючи ризиків, керівництво вимушене відмовлятися від отримання високого потенційного прибутку.
•    Зменшення ступеня ризику. Для здійснення даної політики використовують операції з передання, диверсифікації чи локалізації ризику.
•    Політика прийняття ризику означає бажання і можливість покрити ризик за рахунок власних коштів. Проведення даної політики свідчить про достатньо стабільний фінансовий стан банку, високий рівень ризик-менеджменту. Бажання розширювати діяльність.
Останнім часом в світовій банківській практиці приділяється значна увага проблематиці, пов’язаної з операційними ризиками. Однак не в усіх банках є підрозділ з керування ризиками, і тим більше не в усіх банках на сьогоднішній день є управління операційними ризиками. Однак про актуальність управління операційним банківським ризиком свідчить дослідження Агентства фінансових ініціатив (АФІ), яке створене в країні з метою сприяння економічним процесам в Україні шляхом надання професійних аналітичних, консалтингових та інвестиційних послуг. АФІ має значний досвід у реалізації понад 40 проектів у співпраці з провідними вітчизняними та зарубіжними організаціями. Отож за результатами досліджень аналітиків АФІ операційні ризики мають різний ступінь важливості в загальній структурі сукупного банківського ризику. В середньому по банківській системі даний вид ризику посідає за пріоритетністю п’яте місце серед дев’яти категорій ризику, визначених Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України. Однак пріоритетність даного виду ризику посідає 4-те місце для найкрупніших банків і 6-те – для всіх інших. Теоретичне пояснення даного факту випливає із загальної теорії систем, тому що із зростанням величини банку він стає складнішим як система. Практично це виявляється в якісних та кількісних відмінностях характеристик ризиків. Із збільшенням банку зростають обсяг операцій, їх різноманітність, зростає кількість філій, банкоматів тощо. Підвищується значущість адекватної організації бізнес-процесів банку.
На основі проведеного дослідження та обмірковування проблеми операційних ризиків в українській банківській системі мною сформовані наступні пропозиції.
o    Національному банку України доцільно розглянути питання про формування банками резерву для покриття операційних ризиків. Для цього на першому кроці провести комплексне дослідження статистичних даних про відношення втрат від операційних ризиків до валового доходу. На основі такого дослідження може бути встановлений рівень резервування. Резерв має бути спрямований на покриття збитків за операційними ризиками, що характеризуються малою ймовірністю виникнення та високою величиною збитків.
o    Враховуючи необхідність стимулювання банків приділяти більше уваги проблематиці операційних ризиків, встановити в якості нормативу резервування два підходи – один фіксований розмір резерву (наприклад, 8% від обсягу валового доходу), другий – оснований на власній моделі розрахунку резерву, але не менш 4% від валового доходу. Такий підхід буде сприяти розвитку в банках системи власних моделей операційних ризиків.
o    Банкам з групи найкрупніших, рекомендувати використовувати стандартний підхід оцінки операційних ризиків, оснований на диференційованому підході до напрямків діяльності. Рекомендувати банкам цієї групи мати структурний підрозділ (відділ) з аналізу операційних ризиків.
o    Банкам з групи середніх та невеликих рекомендувати використовувати підхід на основі базового індикатора, враховуючи відносно малу кількість операцій.
o    Рекомендувати банкам розробити та затвердити керівним органом концепції аналізу, оцінки, моделювання та управління операційними ризиками та розвивати комплексні системи спостережень та збору статистичних даних про втрати від операційних ризиків. Системи мають включати сфери прояву операційних ризиків, частоту виникнення та розмір збитків.
На початку 2005 року було проведене комплексне експертне дослідження систем банківського ризик-менеджменту. Основною метою дослідження було виявлення експертних знань про структуру банківського ризику та організацію систем ризик-менеджменту в українських комерційних банках. Інформація, отримана в результаті дослідження, стала основою для наукового аналізу систем ризик-менеджменту, оцінки їх ефективності та розробки рекомендацій щодо моделювання та управління ризиком в українських банках.
Актуальність аналізу систем банківського ризик-менеджменту, пояснюється внутрішніми потребами комерційних банків, системним поглядом на динаміку розвитку банківської системи України та необхідністю вдосконалення функції нагляду, яку здійснює Національний банк України.
За результатами цього дослідження можна констатувати, що переважна кількість банків сприймає систему ризик-менеджменту як взаємопов’язану систему трьох структурних елементів:
1) визначена система регламентів, процедур, встановлення лімітів, включена в загальну систему менеджменту банку;
2) сукупність економіко-математичних моделей, які дають можливість у числовій формі оцінювати ризики банку;
3) програмне забезпечення, яке на основі економіко-математичних моделей дозволяє оптимізувати ризики банку.
Вищенаведену точку зору поділяють 92% банків, і тільки 8% вважають, що система ризик-менеджменту банку має бути винятково системою регламентів, процедур та встановлення лімітів. 74% опитаних банків мають незалежний відділ (управління) ризику, 26% – не мають. Всі найкрупніші банки мають відділ (управління) ризику, а всі невеликі банки, що потрапили у вибірку, не мають відповідного відділу.
Одним з актуальних питань сучасного банківського ризик-менеджменту в світі є питання про наявність та тип системи інтегральної оцінки ризику. Дослідження в українських банках вказує на суттєве відставання в організації систем ризик-менеджменту. Так, переважна більшість банків (80%) використовує системи ризик-менеджменту, за яких ризики оцінюються окремо за кожною категорією. Експерти з цих банків вказують на відсутність потреби в інтегральній оцінці ризиків банку. В кращому випадку вони планують впровадження інтегральної системи оцінки ризиків у майбутньому. Причиною даної ситуації є неповне розуміння функцій відділів ризик-менеджменту, частково обумовлене невисоким рівнем розвиненості фінансової системи в цілому.
Враховуючи результати обробки експертних знань, можна сформувати наступні пропозиції.
Однією з головних пропозицій державним органам влади є прискорення розвитку фінансового ринку в структурному та інфраструктурному контексті. Структурний контекст полягає у необхідності системних кроків щодо зміни структури фінансового ринку в бік збільшення частки фондового ринку. Розвиток ринку корпоративних цінних паперів (акцій та облігацій) на сьогодні в Україні є не адекватно сповільненим. Одним з наслідків чого є домінуюча частка кредитного ризику в загальній структурі банківського ризику. Кредитний ризик банку за своєю сутністю не може бути оцінений з високою точністю, в той же час ринковий ризик, через ціни ринкових активів, може бути оцінений більш точно. Інфраструктурний контекст включає розвиток в Україні так інфраструктурних складових як кредитні бюро, рейтингові агентства тощо, які мають забезпечувати необхідний рівень інформаційної складової при оцінки фінансових ризиків.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Ризик в банківській діяльності”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

20 − 13 =