Проблема трансформації людської природи у сучасній культурі

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з психології та соціології. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

Зміст

Вступ…………………………………………………………………3
Розділ І. ПРОБЛЕМА ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ…
1.1. Особливості людської природи та культурні способи її трансформації…………………………………………………………………….8
1.2. Трансгуманізм як актуальний напрям світогляду сучасної людини……………………………………………………………………………19
Розділ II.  БІОПОЛІТИЧНА ПАРАДИГМА В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ …..
2.1.Суть біополітики та її вплив на людську природу………………………25
2.2 Критика біополітичного перетворення людської природи……………..37
2.3 Прояви біополітики в сучасній культурі…………………………………43
Розділ III.  КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН ПОСТЛЮДСЬКОГО…………….
3.1. Культурні технології формування постлюдського……………………..47
3.2 Людська природа в епоху технізації та інформаціоналізму……………58
3.3. Постлюдина і постісторія: проблема взаємозв’язку……………………64
Висновок…………………………………………………………….69
Список використаної літератури……………………………….73
ВИСНОВОК

В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
Людська природа в епоху технізації та інформаціоналізму зазнала низку перетворень. Людина трансформувалася у свого роду гвинтик науково-технічного прогресу, пронизаний численними механізмами маніпуляції, вона трансформувалася із суб’єкта діяльності у пасивний суб’єкт. У сучасної людини виробився новий тип поведінки – науково-технічний.
Рівень розвитку науки та техніки, якого досягла людина, створив для неї абсолютний комфорт та необмежену можливість у власних діях та вчинках. Але, як наслідок, сучасній людині стало досить складно відмовитися від споживацьких цінностей, вона стала обмеженою сучасним світом, витвореним матеріально-технічним прогресом. Людина не виходить за межі себе, у неї просто зник той критичний вимір, який дозволяв їй це зробити. Найважливішою характеристикою сучасного суспільства стала ,,технологічна раціональна одномірність”. Таким чином, свобода людини насправді є ілюзорною, вона стала лише інструментом панування над нею самою ж.
У I розділі також було розкрито особливості трансгуманізму як актуального напряму світогляду сучасної людини та з’ясовано його характерні риси. Біотехнології, нейроінтерфейс, нанотехнології, вживлені комп’ютери, когнітивні технології, генна інженерія, терапія проти старіння, методи сканування мозку, нейромережі, кріоніка, клонування тощо – все це, на думку трансгуманістів, ставить сучасну людину на новий щабель розвитку, дозволяє вдосконалити фізичні та психічні можливості, а також ліквідувати проблему старіння і, навіть, смерті. Напрям трансгуманізму, який хоч і викликає багато суперечностей, в наш здобуває все більше і більше прихильників, адже це не науково-фантастичний напрям, а цілком раціональне світобачення, яке базується на осмисленні досягнень та перспектив наук і новітніх технологій.
У II розділі було здійснено аналіз взаємозв’язку біополітики і людської природи та висвітлено основні положення біополітичного перетворення людської природи. Було з’ясовано, що світоглядна настанова ,,панування над світом” укорінена у людській природі, а владні відносини пронизують усі форми життєдіяльності людини: працю, культуру, міжлюдські стосунки тощо. Сучасна людина є наче в’язнем у світі-в’язниці, адже повсюди ця ,,тотальність влади”, яка є такою характерною для буття сучасної людини. Політичне проникає у всі сфери людської життєдіяльності. Таким чином, ми спостерігаємо як влада трансформується у біовладу, управляючи масами населення, а тіло, відповідно, у біополітичне тіло. Маніпулюючи життям людини, роблячи його своєю мішенню, влада здійснює вплив на керування здоров’ям індивіда, народжуваністю, гігієною, сексуальністю тощо.
Також були охарактеризовані прояви біополітики у сучасній культурі. Насамперед, було аналізовано біополітичну роль генетики і визначено, що  генетично природжені властивості людей служать достатньою підставою для існування політичної сфери.  Також було висвітлено характеристику нових мистецьких біополітичних напрямів, пов’язаних з архітектурою.
У III розділі було проаналізовано такі концепції послюдини як Homo intelligens, Homo virtualis, Homo Technicus, Homo electronicus, neo homo oeconomicus, Homo hamburgerus, які представляють нам новий трансформований образ людини, витворений сучасною епохою і визначено їхні основні риси.
Також було здійснено аналіз моделей світосприйняття сучасної людини – бріколажу, пастішу, фрейму, гіпертексту, інтертекстуальності. Вони яскраво свідчать про те, що нова культурна парадигма проголошує поліфонічність, альтернативність розвитку світу й відкритості людини як його невід’ємної частини в умовах постійних трансформацій. У зв’язку з експансією інформації у сучасному багатомножинному мінливому світі, світосприйняття людини стало фрагментованим. А це ще одна сторона трансформації людської природи, породжена стрімким розвитком сучасної інформаційно-техногенної епохи.
Окрім цього, було проаналізовано проблему взаємозв’язку постлюдини та постісторії. Постісторію розглядають як ,,останній щабель історичної динаміки”, як завершення розвитку історії. Цілком логічно, що постлюдина, природа якої виходить за межі будь-яких структур, живе у постісторичний період, у цей позаструктурний і нелінійний спосіб бачення історичних подій.
Можна зробити висновок, що внаслідок тотальної інформаціоналізації та технізації, людина все більше занурюється у штучний світ, зокрема, у світ сучасних біотехнологій, і втрачає свої природні якості. Людська природа поступово трансформується, набуваючи соціально-техногенних елементів. Покращення фізичних та психічних можливостей людини, заповільнення процесу старіння, контроль над біохімічними процесами в людському тілі, заміна одних органів іншими – все це є втручанням в людську природу, що не може її не змінити. І це все це впливає на головне – на зміну людських цінностей, які кореняться у людській природі. Сучасна людина потрапила у пастку власного ж винаходу, але вона не має бути рабом науково-технічного прогресу, якщо він перестає служити людським цілям. Тому людина, яка дійшла до точки біфуркації, де з одного боку, завершення еволюційного циклу на Землі, кінець власне людської історії, а з іншого боку, нова постлюдська фаза еволюції, повинна докласти багато зусиль, які б призвели до становлення людини принципово нового і досналішого зразку без втрати духовних орієнтирів.
Ряд теоретичних завдань, які були поставлені нами у Вступі даної науково-дослідницької роботи було виконано. Дана тема є дуже актуальною та перспективною для подальших досліджень, оскільки постійно з’являються нові культурні технології формування постлюдського, що, відповідно, показує нам нові сторони та специфічні ознаки людської природи. Таким чином, дослідження трансформації людської природи на тлі розвитку сучасної інформаційно-техногенної епохи залишається відкритим для розширення та поглиблення уявлень про людську природу. А результати даної науково-дослідницької роботи як спроби здійснити системний аналіз проблеми трансформації людської природи у сучасній культурі (розглядаючи такі аспекти як феномен біополітики, а також загалом феномен постлюдського з усіма його особливостями) доцільно використовувати в розробці курсів та спецкурсів з культурології, теорії та історії сучасної культури, філософської антропології, філософії культури.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Проблема трансформації людської природи у сучасній культурі”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

17 − 17 =