.

Посмішка як компонент невербальної поведінки

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з психології та соціології. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 ПОСМІШКА ЯК ЕМОЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ МАРКЕР ОСОБИСТОСТІ ………………………………………………………………………..8
1.1 Характеристика посмішки з позиції загальної моделі невербальної семіотики …………………………………………………………………………………………………..8
1.2 Каталог емоційних значень посмішки ……………………………………….13
1.3 Посмішка в соціальній взаємодії ………………………………………………..21
1.3.1 Посмішка як засіб реалізації комунікативного наміру…………22
1.3.2 Посмішка як регулятор процесу комунікації …………………….. 26
1.4 Лінгвокультурні особливості використання посмішки в комунікації …………………………………………………………………………………………………29
РОЗДІЛ 2 ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЗНАЧЕННЯ ПОСМІШКИ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ……..37
2.1 Емотивність як мовний аспект емоційності ……………………………….37
2.2 Спеціальні і неспеціальні мовні засоби позначення посмішки …..41
2.3 Оцінний знак емотивності спеціальних мовних засобів позначення посмішки …………………………………………………………………………………………………44
2.4 Лексичні засоби опису посмішки ……………………………………………….. 48
2.5 Індекси емоційного стану комуніканта…………../…………………………. 50
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………………………..68
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………71

ВИСНОВКИ
Комунікативно-функціональний підхід до вивчення мовного позначення посмішки як компонента невербальної поведінки ґрунтується на розгляді різноманітних засобів її вираження в системі сучасної англійської мови з урахуванням об’єктивного змісту, соціо-психологічних, фізіологічних і комунікативних особливостей цієї невербальної дії.
Аналіз наявних у галузі гуманітарних наук праць, пов’язаних із проблемами емоційної експресії взагалі, й посмішки як засобу вираження емоцій зокрема, дозволяє зробити висновок про знаковий характер досліджуваного невербального компонента. Онтогенні особливості мімічної реакції „посмішка” зумовлюють пріоритет функціонування посмішки як невербального засобу емоцій, здатного брати участь у передачі всіх фундаментальних емоцій людини, передусім позитивних. В усному мовленні посмішка важлива насамперед як маркер емоційних стосунків комунікантів. При цьому емотивне функціонування посмішки облігаторно корелює з індивідуальними та соціальними характеристиками суб’єктів спілкування. Разом з тим фактор ранньої соціалізації посмішки пояснює здатність цього невербального компонента служити засобом соціальної взаємодії між людьми. Тому поряд з емотивною функцією, залежно від умов реалізації і конкретних комунікативних завдань, які стоять перед суб’єктом комунікації, спектр функціонально-прагматичної спрямованості посмішки може бути представлений спонукальною і регулятивною функціями. Крім того, з огляду на прийняті в кожному конкретному лінгвокультурному соціумі „правила вияву” емоцій (з допомогою посмішки в тому числі) вбачається необхідним враховувати культурні особливості використання посмішки в комунікації.
У сучасній англійській мові існує корпус специфічно організованих мовних засобів, які використовуються для позначення невербального компоненту комунікації “посмішка”. Наявність таких спільних семантичних компонентів, як “задіяння куточків рота як форма невербальної дії”, “емоція”, “вид емоційного переживань”, “позитивність/негативність”, “інтенсивність”, дозволяє визначити семантично-смислову спільність між виділеними номінаціями і зумовлює їх лінгвістичний статус як емотивних знаків, тобто таких лексичних одиниць, які служать для мовної репрезентації невербального компоненту комунікації “посмішка” і в яких кодифіковано міститься інформація про емоційний стан суб’єкта комунікації – носія кінеми „посмішка”. З цього погляду номінації посмішки виступають своєрідними сигналами емотивного художнього тексту, які разом з іншими лінгвістичними компонентами тексту зумовлюють його емотивну функцію.
Характер лексичного позначення посмішки свідчить про переважання емотивної ознаки в реалізації номінаціями посмішки логіко-семантичної властивості. Корпус лексичних одиниць, які характеризують посмішку, може бути представлений таксономією прямих і непрямих конкретизаторів емотивної ознаки посмішки. Прямі конкретизатори експлікують емоції, що стоять за посмішкою; непрямі конкретизатори імплікують емотивне значення посмішки в межах оцінної зони “схвалення/несхвалення”. Конкретизатори емотивного значення посмішки можуть бути включені до групи мовних засобів, які фіксують позитивну або негативну емоційну спрямованість посмішки. Ці групи лексичних одиниць співвідносяться із зоною схвалення/несхвалення і маніфестують емоційно позначене ставлення комуніканта до різних явищ дійсності.
Спеціальні мовні засоби „smile” та „laugh” належать до номінацій невербального компонента із широкою семантикою, внаслідок чого згадані лексеми можуть у змістовому плані трактуватися досить широко і відноситися до різноманітного кола значень, емоційних переживань. Було встановлено, що мовні засоби опису посмішки, різнопланові за своїми семантичними характеристиками, мають спільні риси. Така особливість пов’язана з тим, що дані лексичні одиниці служать меті опису фізичних параметрів кінеми „посмішка” або класифікують характеристики носія кінеми – суб’єкта комунікації.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Посмішка як компонент невербальної поведінки”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

twelve − four =