Особливості передачі національно-культурних реалій при перекладі

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з перекладознавства. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕАЛІЇ ЯК НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА ПРИ ПЕРЕКЛАДІ…………………………6

1.1 Проблема передачі національної своєрідності твору мовою

перекладу…………………………………………………………………………………………………6

1.2 Лексико-семантичні особливості мовних реалій………………………8

1.3 Структурно-конотативна реалія як перекладознавча категорія………………………………………………………………………………………………..15

РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ РЕАЛІЙ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ…………………………………………………………………………………………….20

2.1Застосування транскрипції та гіперонімічного перейменування при перекладі………………………………………………………………………….20

2.2 Використання методів міжмовної транспозиції на конотативному рівні, калькування, комбінованої реномінації та контекстуального тлумачення реалій при перекладі………………………………………………………………….26

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..33

 

                               ВИСНОВКИ

 

Реалії – це поняття, що позначають предмети матеріальної культури, факти історії, імена національних героїв та героїв фольклору, міфологічні істоти і т. п., властиві тільки певним націям і народам. Порівняно з іншими словами мови характерною рисою реалії є її предметний зміст, тобто тісний зв’язок позначеного реалією предмета, поняття чи явища з народом – з одного боку, та з історичним відрізком часу – з іншого. Отже, для реалії є властивий відповідний національний ( місцевий ) колорит.

Тому визначення реалій у перекладознавстві ґрунтується як на національному забарвленні їх референтів ( колорит ), так і на безеквівалентності слів, які їх позначають. Як носії національного і / або історичного колориту реалії, як правило, не мають точних відповідників   (еквівалентів) їх понять в інших мовах і не піддаються прямому перекладу на ці мови. Вирішальним фактором при віднесенні будь-яких явищ до реалій є національне забарвлення їх референтів, яке настільки очевидне, що його не можна віднести до національних особливостей культури якої-небудь іншої нації, окрім країни, де виникли ці реалії.

З метою збереження національного колориту твору реалії, зокрема ономастичні ( топоніми і антропоніми ), при відтворенні їх на іншу мову, здебільшого, транскодуються. Гіперонімічний переклад передає значення тих реалій, у яких переважає денотативна інформація. При втраті денотативної інформації застосовується міжмовна транспозиція на конотативому рівні. Спосіб калькування при перекладі реалій пов’язаний із активізацією національних мовних засобів у створенні власних перекладних еквівалентів для іншомовних понять. Комбінована реномінація ( транскрипція з перифразою ) застосовується, коли необхідно максимально точно передати денотативне і конототивне значення реалій. У випадку, коли неможливо подати більш-менш точного еквіваленту реалії, перекладачі вдаються до методу контекстуального тлумачення реалій, що полягає у роз’ясненні суті реалії у найближчому контексті.

Послідовне зіставлення дійсності та мовних форм, що її відображають, потребує розробки поняттєвого та термінологічного апарату, який використовується як для опису реальності, так і в лінгвістичній теорії. Найбільш цікавою є спроба подібного зіставлення за допомогою термінів „ універсалія ”, „ квазіреалія ” та „ реалія ”. Вживані відносно трьох рівнів – екстралінгвістичного, поняттєвого та мовного, ці терміни фіксують у своєму змісті відповідно поширені ( універсальні ) та обмежено поширені (регіональні та національно-специфічні) ознаки. Дані ознаки, що виділяються у сфері культури ( матеріальної та духовної ), проектуються через мислення на сферу мови і втілюються в лексичних універсаліях ( словах загальнопоняттєвого лексичного фонду ), квазіреаліях ( вербальних втіленнях понять, поширених у межах певного регіону ), реаліях ( лексичних одиницях, що виражають національно-специфічні поняття ). Реалії як національно-специфічні лексичні одиниці розглядались переважно в теорії перекладу, однак вивчення їх лінгвістичної природи досі залишається актуальним.

Зіставний аналіз мовних образів реалій об’єктивної дійсності та культурних концепцій англійської та української мов є важливим для пізнання специфіки, розуміння глибинних витоків та неповторності кожної мови. Як правило, такий аналіз здійснюється із залученням текстів живої народної мови діалектного, фольклорного, обрядового та історичного характеру, з урахуванням семантичних та словотвірних дериватів, а також фразеології, зокрема прислів’їв, приказок, загадок тощо. Саме в них фіксуються важливі для розуміння національних картин світу семантичні конотації.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Особливості передачі національно-культурних реалій при перекладі”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

five × 2 =