Особливості передачі міжкультурної невербальної інформації

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з філології та лінгвістики. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………………………….3

Розділ 1 Характеристика засобів невербальної комунікації………………………….7

  • Кінесичні особливості невербального спілкування…………………………………9
  • Проксемічні особливості невербального спілкування…………………………..22

Розділ 2 Особливості розвитку невербальної комунікативної компетенції….33

2.1 Актуальність та принципи навчання невербальної комунікації…………..33

2.2 Шляхи подолання типових проблем у процесі невербальної комунікації………………………………………………………………………..36

Загальні висновки………………………………………………………………..42

Список використаних джерел…………………………………………………..47

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

 

За останні десятиріччя підвищився інтерес різних наук і галузей лінгвістики до вивчення невербальної комунікації. Науковими дослідженнями доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80 % комунікації. Один з найвідоміших фахівців з цих питань австралієць А. Піз стверджує, що за допомогою слів передається всього 7% інформації, тоді як звуковими засобами – 38%, а за допомогою міміки, жестів, поз – 55% .

Вербальні та невербальні засоби спілкування можуть підсилювати або ослаблювати взаємодію. Тому інтерпретувати ці сигнали потрібно не ізольовано, а в єдності з урахуванням контексту. Також бажано розвивати здатність читати невербальні сигнали, які нерідко мимовільно передає іншим наше тіло. Так, якщо співрозмовник говорить одне, а невербальні засоби свідчать про інше, тобто різні сигнали не є конгруентними можна припустити, що суб’єкт щось приховує або просто говорить неправду. Характерним є те, що здебільшого люди віддають перевагу саме тій інформації, яку одержують через невербаліку, тому що жести і пози підпорядковані підсвідомості.

Доцільно зауважити, що невербальна комунікація залежить від типу культури. Є, звичайно, жести, експресивні сигнали які майже однакові в усіх народів (посмішка, сердитий погляд, насуплені брови, хитання головою). Водночас є досить багато невербальних засобів, звичок, що прийняті лише однією нацією. Неважко уявити, які труднощі можуть виникнути під час спілкування у мешканця Західної Європи з представником Японії – країни, порівняно недавно відкритої для європейців, яка й досі залишається для них таємничою і незбагненною.

Невербальне спілкування реалізується в наступних категоріях: (1) фізична зовнішність, (2) рухи тіла (вираз обличчя, жести, пози тіла), (3) парамова, (4) дотик, (5) артефакти (особисті, розділені, суспільні), (6) час і (7) зони і території.

У поняття фізичної зовнішності включають такі характеристики як зріст, вагу, риси, колір та довжину волосся і т.п. Всі ці ознаки можуть розповісти нам про фізичне здоров’я людини, особисті та харчові звички, спортивну здатність або генетичні особливості. Дослідники поділили людей за будовою тіла на три типи: ендоморфи (повні), мезоморфи (мускулисті) та ектоморфи (худі). Кожному типу людей приписуються певні характерні риси, які зачасту є стереотипними, але з ними потрібно рахуватися, оскільки вони можуть навіювати співрозмовнику певне враження про співучасника комунікації.

Значне місце у вивченні мови тіла відіграють кінесичні сигнали, до яких відносять вираз обличчя, жести та пози тіла. В свою чергу обличчя поділяють на три основні зони: очі, рот і брови та чоло.

Специфічною знаковою системою в невербальній комунікації є контакт очей, основний засіб візуального спілкування. Якщо людина, яка опанувала культуру спілкування, хоче досягнути взаєморозуміння з іншими, вона дивиться їм в очі, тобто пам’ятає про значення візуального контакту. Здавна відомо, що поглядом можна позитивно або негативно вплинути на іншу людину. Алан Піз виділяє наступні види поглядів: діловий, соціальний, інтимний та погляд скоса, які відрізняються географічною площею обличчя чи тіла, на яку вони спрямовані. Важливими аспектами є також частота та тривалість поглядів.

Рот, брови та чоло є також рухливими ділянками обличчя, що можуть передавати велику кількість інформації про емоційний стан людини.  Посмішка, як правило, виражає дружелюбність, потребу в схваленні, вона відіграє ледь не найпомітнішу роль серед різноманітних знаків позитивного ставлення до співрозмовника практично у всіх європейських культурах.

Жести, або рухи рук, ніг і тіла, можуть також слугувати як невербальні символи, адже за їх допомогою ми постійно посилаємо та зчитуємо невербальні повідомлення. Жести за їх призначенням можна поділити на механічні, ритмічні, емоційні, вказівні, зображувальні і символічні. Щодо стану людини у процесі спілкування жести можна поділити на такі групи: жести відкритості, жести захисту, жести оцінки, жести підозри і скритності, жести домінантності – підлеглості, жести рішучості, жести перестраховки, жести фрустрації, жести довіри, жести авторитарності, жести нервовості, жести самоконтролю, жести нудьги та жести загравання. Під час спілкування варто розглядати жести у їхній сукупності, оскільки лише тоді ми можемо уявити повну картину та охопити весь обсяг інформації, який передає нам співрозмовник.

На особливу увагу серед невербальних засобів заслуговує система організації простору і часу спілкування – проксеміка. Щоб встановити або підтримати контакт з людиною, потрібно не лише дивитися їй в очі, а й триматися на певній відстані від неї. Відомий антрополог Є. Холл був першим ученим, який звернувся до просторових потреб людини. Саме він на початку 60-х років увів спеціальний термін для цього напрямку досліджень – “проксеміка”. Виявилось, що кожна людина прагне мати свою територію певний повітряний простір навколо свого тіла. Розміри цієї зони залежать від ряду факторів, передусім від соціокультурних відмінностей людей. Розміри особистої просторової території людини можна розділити на чотири чіткі просторові зони: (1) інтимна, (2) особиста, (3) соціальна та (4) суспільна. Те на якій відстані люди тримаються одне від одного може розповісти про їхні взаємовідносини. Варто ставитись з повагою до просторових зон ваших співрозмовників, оскільки це має суттєвий вплив на стосунки з ними.

Невербальні засоби спілкування допомагають орієнтуватися в різних соціальних ситуаціях і регулювати власну поведінку під час бесіди, глибше розуміти одне одного і на основі цього будувати свої стосунки, швидше сприймати соціальні норми і коригувати дії.   Особливо важлива функція невербального спілкування – це обмін інформацією про особистіні і індивідуальні властивості між суб’єктами спілкування, такі як ставлення до людей, самооцінка, енергійність, схильність до домінантності, товариськість, темперамент, скромність, невротичність і т.д. Тому дуже важливо оволодіти технікою невербального спілкування для того, щоб, наприклад, справити сприятливе враження на співрозмовника, швидко встановити контакт і ввійти в довіру.

У складному і багатогранному процесі комунікації комуніканти можуть зіткнутися з певними труднощами. Основні проблеми, що можуть зашкодити спілкуванню, пов’язані з невербальною мовою, наступні: (1) використання невербальних символів, що не відповідають даному контексту чи культурі; (2) використання невербальних символів ненавмисно; (3) створення суперечностей. Хоча цих проблем неможливо уникнути повністю, усвідомлення їх потенційного впливу на комунікацію сприяє підвищенню комунікативної компетенції.

Невербальне спілкування можна покращити за допомогою практики. Корисною є спроба потренуватися контролювати невербальні символи, що застосовуються під час розмови. Рольова гра – це природній і особливо ефективний спосіб навчання різноманітним умінням та навичкам. Техніки рольової гри такі, як розігрування, зміна ролей, дублювання, дзеркало, перегравання дають змогу здобути вагомий досвід, щоб краще усвідомити мову тіла. Кожна категорія та підкатегорія невербаліки, згадані вище, потребують практики, тому варто розглянути ряд вправ, поділених за темами згідно цих категорій.

Навчаючись невербальному спілкуванню, слід пам’ятати, що елементи комунікації ніколи не виникають окремо, а завжди у сукупності. Тому особливо корисними є вправи і завдання, що дозволяють поєднують в собі в усі види невербальної комунікативної діяльності. Існує також техніка з використанням перегляду відеозапису, яка забезпечує можливістю переглянути динаміку, виражену засобами невербальної комунікації, проте варто враховувати, що цей підхід вимагає технічного обладнання.

Розглянуті у роботі вправи дозволяють навчитися невербальному спілкуванню в колективі, розуміти настрої і почуття людей із сигналів, які вони надсилають мовою свого тіла. Крім того заняття у групі допомагають її згуртувати та встановити між учасниками дружні стосунки.

Тема дослідження досить об’ємна і перспективна, тому може надалі розглядатися та виявляти різноманітні особливості невербальної комунікації.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Особливості передачі міжкультурної невербальної інформації”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

14 + seven =