.

Ономастика як особливий розділ лексикології

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з філології та лінгвістики. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
РОЗДІЛ 1. ОНОМАСТИКА ЯК КОМПЛЕКСНА НАУКА . . . . . . . . . . . . . . 6
1.1. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ОНОМАСТИКИ. . . . . . . .6
1.2. СУЧАСНІ НАПРЯМКИ У ВИВЧЕННІ ВЛАСНИХ НАЗВ  . . . . . . . . .13
РОЗДІЛ 2.  ОНІМІЯ ТВОРІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . 24
2.1. ОНОМАТОПОЕТИКА ЯК НАЙПРОДУКТИВНІША ГАЛУЗЬ СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24
2.2. ОНОМАСТИЧНІ ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ У РОМАНІ ДЖЕЙМСА ДЖОЙСА «УЛІСС» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
ВИСНОВКИ
Власні назви, становлячи значний пласт лексичної системи кожної мови, стали об’єктом дослідження спеціального розділу лексикології — ономастики. У результаті дослідження можна зробити висновок, що ця галузь знань сьогодні існує не лише у межах конкретної мовознавчої дисципліни, а й функціонує як самостійна наука. Ономастика має свій предмет вивчення, тематику та проблематику, сформований категоріальний апарат, оперує значними результатами багаторічних досліджень,  володіє розгалуженою системою дослідницьких методів. Ономастика розвивається у тісному взаємозв’язку з іншими галузями знань, як гуманітарними, так і природничими.  На основі результатів її досліджень розвиваються мовознавство, історія, археологія, народознавство, етнографія, міфологія, психологія, географія, геологія, біологія, екологія та інші.
Саме слово ономастика походить із грецької мови: onomasticós «той, що стосується імені», onomastikē «мистецтво давати імена». Термін має два значення: 1) розділ мовознавства, що вивчає власні імена, історію їх виникнення і перетворення в результаті тривалого вживання в мові-джерелі або у зв’язку із запозиченням в інші мови. 2) сукупність власних імен різних типів (ономастична лексика). На сьогоднішній день ономастика розвивається у різних напрямках. Саме тому прийнято виділяти теоретичну, описову, історичну, прикладну, літературну ономастику та інші. За об’єктами дослідження ономастику прийнято поділяти на такі підрозділи: антропоніміку, топоніміку, етноніміку, зооніміку, космоніміку, астроніміку, теоніміку, карабоніміку, хрононіміку, хрематоніміку та ідеоніміку. Сукупність цих частин складає одне ціле — комплексну і системну науку ономастику. Антропоніміка — розділ, що вивчає імена людей (антропоніми), їх походження, еволюцію, закономірності функціонування. Топонімія досліджує географічні назви (топоніми), їх функціонування, значення і походження, структуру, ареал розповсюдження, розвиток і зміну в часі. Сукупність топонімів на якій-небудь території складає її топонімію. Етноніміка займається вивченням назв націй, народів, народностей, племен, племінних союзів, родів і інших етнічних спільнот. Об’єктом теоніміки є власні імена богів і божеств будь-якого пантеону. Зооніміку цікавлять власні імена тварин та їх клички. Космоніміка вивчає найменування зон космічного простору — сузір’їв, галактик, як прийняті в науці, так і народні. Тісно пов’язана із нею астроніміка, об’єктом дослідження якої є назви окремих небесних тіл.
Кожен із вищезгаданих розділів може існувати як окрема наука, адже поле для їх діяльності надзвичайно широке. Отже, бачимо, що ономастика — це ціла система і комплексне поєднання різних галузей знань, які сьогодні стрімко розвиваються, поповнюючи багаж знань лексикології зокрема та мовознавства загалом. Маючи значні наукові здобутки, ономатика не стоїть на місці, а прямує вперед із кожним кроком все глибше  і глибше поринаючи у ще не звідані таємниці власних назв.
Одним із найпродуктивніших напрямків у сучасній ономастиці є поетична ономастика або ономатопоетика. Ця галузь займається вивченням особливостей функціонування власних назв у творах художньої літератури, проте в такому разі дослідник має справу із поетонімами, оскільки саме цей термін використовується для позначення не реально існуючих понять, а вимишлених образів. Система поетонімів у таких випадках визначається художнім задумом, жанром, напрямком та стилем літературного твору. Ономатопоетика має свою історію і розвивалась як сукупність досліджень ще з часів Античності, проте лише зараз починає виокремлюватись як окрема наука. Актуальним сьогодні є питання авторських номінацій, які створюються і добираються з певною метою. Поетоніми виконують цілу низку функцій у художньому тексті: стилістичну й емоційно-стилістичну, естетичну, ідеологічну, характеризуючу, алюзивну, символічну, експресивну, локалізуючу, змістову, соціологічну і т.д. Неабияке смислове навантаження серед поетонімів має особливий їх різновид — заголовки художнього твору. У такому разі можна говорити і про заголовок літературного твору взагалі і про назви його розділів чи епізодів зокрема. Він, можна сказати, конденсує в собі весь зміст подальшого висловлення і в той же час має певне емоційно-стилістичне навантаження. Створення чи добір заголовка літературного твору — цілий процес осмислення змісту тексту, що має фундаментальне значення при сприйманні, розумінні та тлумаченні його реципієнтом. Ономатопоетика, звертаючись до аналізу поетонімів та заголовків, знаходиться на проміжному місці між ономастикою та герменевтикою і має визначальне значення для розуміння художнього тексту.
Особливості тлумачення власних і змістово-емоційне навантаження заголовків можна чітко з’ясувати на прикладі роману Джеймса Джойса «Улісс». Автор добирає назву твору, назви частин та епізодів та імена персонажів, опираючись на світову міфологічну традицію. Але у цьому випадку не можна говорити про дублювання вже відомих і часто використовуваних власних назв (серед яких і теоніми), оскільки їх ситема у романі добре продумана і підпорядкована певному задуму. Доречно звернутися до  художнього стилю самого твору. Роман Дж. Джойса знаходиться на стику двох літературних напрямків — модернізму і постмодернізму. Вже саме постмодерне спрямування твору виключає можливість того, що він може бути прозовим дублікатом відомої поеми, із якою асоціюється за назвою («Улісс» — латинізований варіант імені головного героя Гомерової поеми «Одіссея»). Адже в основі постмодернізму лежить переосмислення відомих істин та пародіювання класичних літературних зразків. Саме це й робить Дж. Джойс у своєму романі і надзвичайно важливу роль у процесі переосмислення класичного сюжету відіграє переосмислення образів героїв та їх імен. Розраховуючи на високоінтелектуального читача, автор залишає мотив подорожі у центрі свого сюжету, проте надає йому абсолютно відмінної смислової обробки. Назви частин роману та імена героїв, що у своїй сукупності становлять ряд поетонімів, мають ключове значення при побудові самого твору, адже одночасно відсилають читача до античної міфології і змушують сприйняти зображене під кутом зору на оригінальну творчість, котра співвідноситься із сучасною авторові реальністю. Автор переосмислює міфологічні образи і осучаснює їх. Якщо розглянути, наприклад, назву одинадцятого епізоду, то можна зробити висновок, що письменник використовує імена міфологічних персонажів, щоб зберегти генетичний зв’язок свого твору із класичним відповідником і в той же час обґрунтувати та пояснити зображене ним самим. Сирени (англ. The Sirens) — така назва одинадцятого епізоду. Сирени — це у давньогрецькій міфології морські істоти,  зваблюють усіх мореплавців. Подорожуючі, почувши спів сирен, забували про все на світі. Герой Дж. Джойса, заслухавшись музики, також забуває про те, куди повинен іти і що має робити.  Таким чином небезпідставним буде твердження, що добір поетонімів у романі Дж. Джойса «Улісс» мотивований і виправданий самим стилем твору і задумом автора.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Ономастика як особливий розділ лексикології”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

seven + eleven =