Недержавне пенсійне забезпечення в україні

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Product Description

ЗМІСТ
ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ВИЗНАЧЕННЯ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ    6
1.1. Недержавне пенсійне забезпечення – як основа системи соціального захисту населення    6
1.2. Недержавний пенсійний фонд в системі недержавного пенсійного    забезпечення    15
1.3. Джерела формування фінансових ресурсів недержавних пенсійних фондів та напрями їх використання    25
РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ    35
2.1. Сучасний стан недержавного пенсійного забезпечення    35
2.2. Оцінка формування активів недержавних пенсійних фондів України    44
2.3. Ефективність функціонування вітчизняної системи недержавного пенсійного забезпечення та її аналіз    49
РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ    57
3.1. Перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні    57
3.2. Переваги недержавного пенсійного забезпечення    65
3.3. Використання світового досвіду реформування пенсійних систем    73
ВИСНОВКИ    82
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    88
ДОДАТКИ    92

ВИСНОВКИ

Пенсійне забезпечення є домінуючою складовою соціального забезпечення населення і виступає як базова і важлива гарантія стабільного розвитку суспільства, оскільки охоплює одночасно інтереси як працездатного, так і не працездатного населення. Саме пенсійне забезпечення розглядається як особливий складовий елемент соціальної функції держави і, разом з тим, як сукупність методів задоволення матеріальних потреб тих верств населення, які, відповідно до чинного законодавства, мають право на отримання пенсії [24, с. 98].
Реформування пенсійної системи – одне з найважливіших завдань розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні. Трирівнева пенсійна система, закладена в Законах України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та „Про недержавне пенсійне забезпечення”, передбачає реформування існуючої солідарної системи (перший рівень) і створення додаткової – нагромаджувальної складової, яка у свою чергу включатиме загальнообов’язкове державне страхування (другий рівень) та недержавне пенсійне забезпечення (третій рівень).
Третій рівень ґрунтується на добровільній участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних нагромаджень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що буде доповненням до пенсій з першого та другого рівнів. Принцип добровільної участі суттєво зменшує або зовсім знімає з держави фінансові зобов’язання щодо гарантування мінімально прийнятого результату чи компенсації збитків (звичайно, залишаються функції з нагляду і контролю).
недержавний пенсійний фонд – це фінансова установа нового типу, яка працює виключно для пенсійного забезпечення громадян. Діяльність НПФ базується на принципах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень. Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестує кошти з метою їх захисту від інфляції та примноження, а пізніше здійснює пенсійні виплати учасникам за рахунок накопичених пенсійних активів.
Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавні пенсійні фонди за видами бувають трьох видів: корпоративні, професійні та відкриті. Їх відмінності полягають у складі засновників, вкладників і учасників.
Діяльність недержавного пенсійного фонду та його обслуговування за договорами забезпечуюють:
–    адміністратор НПФ, який займається обліком вкладників та учасників, веденням персональних рахунків учасників, бухгалтерським та податковим обліком НПФ, формуванням звітності НПФ;
–    компанія з управління активами (КУА), яка інвестує пенсійні кошти з метою збереження їх від інфляції та отримання інвестиційного доходу на користь учасників;
–    банк-зберігач, який відкриває й обслуговує рахунки фонду та зберігає його активи.
Досвід і професіоналізм цих компаній – запорука збереження та примноження накопичень недержавного пенсійного фонду.
Захист пенсійних накопичень на майбутню недержавну пенсію залежить від цілої низки механізмів, ефективність яких досягається їх взаємодією.
У недержавних пенсійних фондах захист пенсійних активів забезпечується чітким розподілом повноважень та високими кваліфікаційними вимогами до компаній, що обслуговують недержавний пенсійний фонд, повною прозорістю їх діяльності завдяки запровадженню систем обов’язкової звітності та оприлюднення інформації про діяльність НПФ. Крім того, законодавчі вимоги щодо капіталів таких компаній та їх майнової відповідальності теж є досить жорсткими, адже кожна юридична особа, що здійснює обслуговування НПФ, відповідає своїм майном перед пенсійним фондом за збереження та цільове використання належних учасникам пенсійних накопичень.
З метою мінімізації ризиків та захисту пенсійних накопичень активи недержавного пенсійного фонду обов’язково диверсифікуються, тобто розподіляються між різними фінансовими інструментами, що дозволяє зменшити ризики негативного впливу кожного з них на доходність та загальний стан пенсійних активів в цілому. Законодавство чітко визначає напрями та ліміти інвестування пенсійних активів – тобто куди і скільки інвестувати. Це дозволяє не лише захистити кошти учасників від інфляції, але й суттєво перекрити її рівень, а отже – отримати реальний прибуток на пенсійні накопичення. Пенсійні кошти вкладаються в акції, облігації, нерухомість, банківські метали, розміщуються на депозитних рахунках в банках, тощо. Правила інвестування визначаються в інвестиційній декларації недержавного пенсійного фонду.
Пенсійні активи, що накопичуються у НПФ, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов’язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов’язаних із обслуговуванням фонду. Використання пенсійних активів для інших цілей заборонено.
Вітчизняне недержавне пенсійне забезпечення ще перебуває на етапі становлення і рано робити будь-які висновки щодо його ефективності: адже минуло надто мало часу для того, щоб система досягла зрілості та щоб результати її діяльності стали відчутними і як інвестиційний ресурс, і як джерело стабільних громадянських доходів.
Протягом 2005 – 2007 рр. ринок недержавного пенсійного забезпечення невпинно зростав. Загальна кількість недержавних пенсійних фондів наприкінці 2007 року становила 97 – на 18 фондів більше попереднього. До державного реєстру на кінець минулого року було внесено 51 адміністратор НПФ, з них 10 адміністраторів було внесено протягом 2007 р. Однак, однією з проблем розвитку ринку недержавного пенсійного забезпечення лишається нерівномірне розташування як недержавних пенсійних фондів, так і їх адміністраторів. Основна їх частина (68% НПФ та 74% адміністраторів) знаходиться у м. Києві, що утруднює доступ до них регіонального населення.
40,1% адміністраторів недержавних пенсійних фондів та 35,7% компаній з управління активами, які уклали договори щодо обслуговування НПФ, надають послуги більше, ніж одному пенсійному фонду.
Кількість учасників НПФ протягом 2005 – 2007 років зростала достатньо швидкими темпами: у 2006 р. – на 118,8%, у 2007 р. – на 44,2% і наприкінці 2007 р. становила 278,6 тис.  осіб. Однак, розподіл учасників НПЗ за віковими групами протягом досліджуваного періоду залишався майже сталим. Практично половина учасників НПФ є старшими 40 років, оскільки саме у цій віковій групі найбільше виражена потреба прискорення акумулювання додаткових заощаджень, яка може бути реалізована через систему недержавного пенсійного забезпечення.
Активи недержавних пенсійних фондів, що включають активи в грошових коштах, активи в цінних паперах та інші активи згідно із законодавством, протягом 2005 – 2006 років зростали на 197,4% і досягли 137 369,1 тис. грн.. Основну частку активів всіх НПФ складають активі “нових” НПФ – 89%.
Основними джерелами формування активів недержавних пенсійних фондів є пенсійні внески та інвестиційний дохід. Найбільшу частку пенсійних активів склали пенсійні внески – 83,9%, а саме пенсійні внески юридичних осіб 94,7% всіх пенсійних внесків. На кінець 2006 року найбільша питома вага сплачених внесків належить саме вкладникам відкритих пенсійних фондів, а саме 52,2% пенсійних внесків.
Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів свідчать про подальший розвиток та становлення накопичуваної системи пенсійного забезпечення в Україні. Створення накопичувальної системи — це й такі потрібні для економіки країни інвестиційні ресурси. До того ж це будуть не «короткі» спекулятивні кошти, вкладені в банки на кілька місяців, а «довгі», які гарантовано підлягають вилученню лише через десятки років. Накопичені кошти НПФ є прекрасним інвестиційним ресурсом для нашої економіки .
На сучасному етапі, із загальної суми активів інвестуються 95,3%, 2% становлять пенсійні виплати (переважно переведені до інших фондів кошти й одноразові виплати), ще 2,7% – витрати на обслуговування, в яких найбільша частка припадає на оплату послуг адміністратора та винагороду за надання послуг з управління активами пенсійного фонду.
Значна частина (36,5%) інвестованих пенсійних активів розміщено на банківських депозитах, тобто фактично роль недержавного пенсійного забезпечення зводиться до посередництва (уданому випадку – зовсім не обов’язкового, коли не зайвого) між банками та населенням. До недоліків такого напряму інвестування слід також віднести короткостроковість (максимум 3 роки) та порівняно низьку дохідність, що призводить до зростання частки витрат на обслуговування. Близько чверті коштів вкладено в облігації, ще 12% – в акції, випущені українськими підприємствами. Таким чином, фонди виконують також роль безпосереднього інвестора вітчизняних виробників, до того ж цінні папери підприємств, як правило, забезпечують вищу дохідність і передбачають досить тривалий термін інвестування, що сприяє зростанню інвестиційного прибутку.
Цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України чи регіональними органами державної влади, становлять незначну частку в інвестиційному портфелі пенсійних фондів – усього 1,5%. Непривабливість цього фінансового інструмента пояснюється низькою дохідністю, яка часто нижча від рівня інфляції.
Забезпечення фінансової стабільності держави та гідного рівня життя пенсіонерів під силу диверсифікованій пенсійній системі. Головним чинником поширення нагромаджуваних пенсійних систем є, перш за все, демографічні тенденції, які пов’язані з невпинним старінням населення та зростання демографічного навантаження на осіб працездатного віку. Крім того, на розвиток недержавного пенсійного забезпечення великий вплив має макроекономічна ситуація, зокрема, темпи зростання і структура ВВП зумовлюють можливості інвестування та дохідність пенсійних активів. Також, не менш велике значення для розвитку недержавного пенсійного забезпечення мають інфляційні очікування, які безпосередньо впливають на рівень реального інвестиційного доходу, що великою мірою зумовлює майбутній розмір пенсійних виплат. Всі ці фактори надають перспективність розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
Участь у недержавному пенсійному забезпечені надає досить багато переваг як для працівників, так і для роботодавців. Працівники отримують додатковий дохід до гарантованої державою пенсійних виплат, а роботодавець економить на оподаткуванні свого доходу і збільшені прибутку.
Пенсійне забезпечення було і залишається одним з пріоритетних напрямів соціальної політики та діяльності держави. Рівень його розвитку визначається двома основними факторами – рівнем економічного розвитку та станом демократичних засад. Формування національних пенсійних систем – результат суспільної злагоди з приводу принципів побудови, способів здійснення соціальної політики. Така злагода відбувається під впливом економічних, культурних і національних традицій тієї чи іншої країни. Загальною і обов’язковою умовою організації будь-якої пенсійної системи є створення державою правової, організаційної та економічної бази, яка б забезпечувала закріплення пенсійних норм та збереження права на пенсію.
Не існує жодної пенсійної моделі, яку можна було б визнати за взірець для України. Те, що добре спрацьовує в одній країні, не завжди має такий самий позитивний наслідок в умовах іншої. Кожній державі слід формувати власну пенсійну культуру, визначити свій власний тип пенсійної системи, яка б найкращим чином відповідала її національним, соціальним, економічним та політичним особливостям.