Науковий та навчальний дискурс – особливості структура аналіз

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з філології та лінгвістики. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1 ТРАКТУВАННЯ ДИСКУРСУ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ НАУЦІ…………………………………………………………………………………..8
1.1 Сучасні підходи до визначення дискурсу………………………………………………8
1.1.1 Трактування дискурсу вітчизняними науковцями……………….9
1.1.2 Трактування дискурсу зарубіжними науковцями………………10
1.2 Основні характеристики дискурсу……………………………………………………….12
1.2.1 Основні дискурс-моделі………………………………………….17
1.2.2 Структура дискурсу……………………………………….………20
1.2.3 Категорії дискурсу……………………………………….………..25
1.3 Розмежування понять “дискурс” і “текст”…………………………….…29
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО ТА НАВЧАЛЬНОГО ДИСКУРСУ……………………………………………………………………………………………………….33
2.1 Особливості наукового дискурсу…………………………………………..33
2.1.1 Експліцитні маркери адресованості………………………………………35
2.1.2 Імпліцитні маркери адресованості…………………………………………38
2.2 Особливості навчального дискурсу…………………………………………………….42
2.2.1 Дискурсивні елементи як засоби зв’язності………….…………43
2.2.2 Взаємодія як центральна ланка навчального дискурсу…………..48
РОЗДІЛ 3 ПОРІВНЯННЯ НАУКОВОГО ТА НАВЧАЛЬНОГО ТЕКСТІВ ЗА ДИСКУРСИВНИМ АНАЛІЗОМ…………………………………………………60
3.1 Особливості, методи та етапи дискурсивного аналізу………………………….60
3.1.1 Місце дискурсивного аналізу в лінгвістиці…………………….61
3.1.2 Напрями та підходи в дискурсивному аналізі………………….62
3.1.2.1 Аналіз побутового діалогу…………………………………63
3.1.2.2 Дослідження інформаційного потоку…………………….65
3.1.2.3 Дослідження в галузі когнітивно-функціональної граматики…………………………………………………………………………………………..66
3.1.3 Наукова парадигма як основний методологічний інструмент аналізу дискурсу…………………………………………………………………………67
3.2 Критичний дискурс-аналіз наукового тексту (на основі четвертого розділу “Сприйняття, пам’ять та пізнання” критичного нарису Даніеля В. Робінсона “Системи сучасної психології”)…………………….…………………………………..69
3.3 Критичний дискурс-аналіз навчального тексту (на основі лекцій з теоретичної граматики викладача Коцюк Л.М. та з теоретичної фонетики викладача Пелипенко О.О.)…………………………………………………………………………74
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………………………82
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………87
ВИСНОВКИ

Дискурс як складний соціолінгвістичний феномен у сукупності прагматичних, соціокультурних, психологічних та інших чинників знаходиться в чітко окресленому комунікативному середовищі і виявляється через взаємодію комунікантів. Він породжується низкою лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників, що виступають необхідною передумовою його ефективного функціонування. Дискурс має довгу історію свого розвитку, але у лінгвістичній науці почав вживатися як термін лише у 50-х рр. XX ст., коли його ввів у використання Ю. Хабермас. У науковій літературі існує велика кількість інтерпретацій цього поняття, адже у лінгвістичній науці ще й досі немає його чіткого та єдиного визначення. Дискурс являє собою і когнітивний процес, пов’язаний із творенням мовленнєвої поведінки; і послідовність взаємозв’язаних висловлювань, об’єднаних спільністю цільового завдання; і засіб бесіди та мислення, які, як і жанри можуть ставати ритуалізованими; і мовленнєве утворення, одиниця вищого, ніж речення, рівня; і складну комунікативну подію; і соціолінгвістичну структуру, яка твориться адресатом у конкретних комунікативних, соціальних та прагматичних ситуаціях. Дискурс також визначається через текст та текст через дискурс.
Говорячи про дискурс як явище у комунікативному середовищі, слід зазначити, що дискурс виступає в ролі як довершеної форми комунікації, так і як власне явище комунікативного середовища взагалі. Особливістю дискурсу є те, що він здатний розвиватися під дією внутрішніх чинників.
Дискурс став об’єктом зацікавлення таких науковців, як Н.Д. Арутюнової, Т. ван Дейка, О.Т. Ішмуратова, В.В. Красних, Дж. Кресса Г.Г. Почепцова та Р. Ходжа. У своїх працях дослідники висвітлювали різні аспекти проблеми дослідження та функціонування дискурсу в комунікативному середовищі.
У цій роботі подано визначення поняття “дискурс”, досліджено його походження та розвиток. Говорячи про дискурс, ми спочатку звернулися до переліку та аналізу підходів та трактувань останнього. Хоча різноманітність визначень такого поняття як дискурс вражає, ми все ж таки спробували дати характеристику кожному, і довести, що всі існуючі підходи пояснюють дискурс як явище дуже різноманітне та різнобічне, беручи за основне лише один певний аспект. Але потрібно зазначити, що жодне із визначень не виключає іншого, а, отже, ми прийшли до висновку, що було б невірно визначити лише один підхід і відкинути всі інші. Суть полягає в тому, що дискурс як поняття різнопланове та багатоаспектуальне успішно інтегрує усі ці підходи, а, отже, жодне з них не може бути визнане хибним. Та все ж таки виявилось необхідним дати узагальнене визначення дискурсу. У нашому поясненні цього явища ми намагалися якомога логічніше поєднати усі найважливіші, на нашу думку, аспекти. Давши узагальнене визначення, виявилося, що дискурс   це комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв’язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх.
Своє дослідження ми продовжили аналізом особливостей дискурсу: його регульованості, правил слідування, інтерпретації та породження. Окрім цього, ми у нашій роботі спробували знайти підхід до дискурсу як до підсистеми тексту і проаналізувати його ще й із цієї точки зору. Нам вдалося встановити, що дискурс разом із такими підсистемами тексту, як макрознак та комунікант перебуває у тісному взаємозв’язку, хоча ми довели, що існування кожної з підсистем не обмежується наявністю інших, а, отже, не знайшли прямої залежності комуніканта від макрознаку, а дискурсу від комуніканта. Ми визначили, що у системі тексту не існує чітко вираженої ієрархії підсистем. Поряд із цими особливостями нам вдалося встановити ще й таку характерну рису дискурсу як просторовість. Стверджуючи це, ми визнаємо той факт, що дискурс не є явищем монументальним. Дискурс схильний як до вертикальних, так і до горизонтальних перетворень, а, отже, може рухатись у цих двох напрямках, не маючи якихось певних обмежень.
Ми також дослідили основні характеристики дискурсу, такі як його структуру, моделі та категорії. Сучасні дослідження комунікації як процесу [53; 61; 68] дають підставу виділити три основні теоретичні моделі комунікативного дискурсу: кодову, інференційну та інтеракційну. Щодо структури дискурсу, то слід розрізняти різні рівні структури – макроструктуру, або глобальну структуру, і мікроструктуру, або локальну структуру. Узявши до уваги зовнішньо- та внутрішньотекстові характеристики мовлення і проаналізувавши їх із позицій сучасного комунікативного мовознавства, категорії дискурсу можна поділити на: конститутивні, жанрово-стилістичні, змістові (семантико-прагматичні) та формально-структурні.
Дослідивши поняття “текст” та “дискурс”, ми намагалися розмежувати ці поняття. Розглянувши погляди різних лінгвістів на сутність і співвідношення понять “текст” і “дискурс”, можна підсумувати, що дискурс – це своєрідне “віддзеркалення” тексту в свідомості конкретного індивіда у конкретній ситуації в конкретний момент часу. Проаналізувавши інформацію, ми можемо зазначити, що текст та дискурс є взаємопов’язаними поняттями, a в у спілкуванні ці поняття навіть можна ототожнити.
У цій роботі нам також вдалося дослідити особливості наукового та навчального дискурсів. Виявилося, що науковий дискурс характеризується експліцитними та імпліцитними засобами впливу, характерними лише для цього виду дискурсу. До експліцитних прямих засобів впливу у науковому дискурсі належать безпосередні звертання та авторські відступи. До експліцитних непрямих відносяться цитати та посилання, терміни, антропоніми, таблиці, діаграми, формули, протиставно-порівняльні звороти, допустові сполучники, паралельні та пасивні конструкції, безособові речення, виклад інформації від третьої особи множини. Щодо імпліцитних засобів впливу, то до них належать алюзії, мовленнєві аналогії, гра слів, перифраз, метафора та обігрування ідіоматики
Щодо навчального дискурсу, то він проявляє себе як в експліцитних (вербальних і невербальних), так і в імпліцитних комунікативних засобах міжособової взаємодії. Останнє також дозволяє кваліфікувати аудиторний дискурс як мовну / комунікативну репрезентацію контактного навчального спілкування “викладач – студент”. Під навчальним дискурсом ми розуміємо вид інституційного спілкування, метою якого є передача студентам інформації учбово-наукового змісту . Зв’язність у навчальному дискурсі реалізується за допомогою дискурсивних елементів (ДЕ), які ми визначили як одиниці, що оформляють зв’язок в тексті як мінімум між двома фразами, виражають зміст цього зв’язку, передають інтенцію того, хто говорить і його  до змісту . З описаного матеріалу дослідження ми також дійшли висновку, що прагматичний компонент взаємодія є і умовою, і центральним системотворчим компонентом комунікативного акту. Інші компоненти даного акту, як, наприклад, дія є лише частиною тих інтеграційних процесів, які протікають в результаті вирішення комунікативних завдань в інтерактивному режимі.
У роботі ми також дослідили особливості, методи та етапи дискурс-аналізу. Як бачимо, на відміну від критичного аналізу тексту, який зосереджується на суто мовних аспектах побутування тексту, аналіз дискурсу передбачає перенесення акцентів із формально-лінгвістичних характеристик дискурсу на позалінгвальні чинники його породження в тому чи іншому комунікативному середовищі, за тих чи інших обставин комунікації як соціальної дії.
Для підтвердження даних дослідження ми провели критичний дискурс-аналіз наукового та навчального текстів і порівняли результати. Робота над аналізом відбувалася поетапно і структуровано. Можливість виконання дискурс-аналізу полягає у поглибленому та кращому розумінні суті та глибини змісту текстів, а також їх стильових особливостей, таких як визначення жанру, структури, стилю написання, тощо. Ми виявили, що плануванням навчальний дискурс подібний до наукового логічністю викладу, чіткою сегментацією, символіко-графічним оформленням наукової інформації. Як в науковому, так і в навчальному дискурсі широко використовується наочність. на рівні слова автор використовує лише прямі значення, уникаючи двозначності та неясності у викладенні інформації, хоча і навчальний текст більш гнучкий у використанні мовних одиниць. Проте, якщо в науковому дискурсі частіше всього вживається перша особа множини “We”, а іноді і “I”, вказуючи на власний внесок науковця у дослідження, то у навчальному дискурсі використовується третя особа множини (“They” або просто “the scholars”) чи однини, або ведеться виклад інформації без звернення до осіб, тобто використовуючи безособові речення: Щодо стилю написання, то інформація викладена в офіційному стилі, до якого і відноситься як науковий текст, так і навчальний. Хоча в навчальному тексті і використовуються скорочення, а виклад інформації ведеться від третьої особи однини чи множини; що є нехарактерним для наукового дискурсу, та спільним є використання пасивних конструкцій, застосування цитат, посилань та термінів
Говорячи про навчальний дискурс, провівши дискурсивний аналіз, ми можемо стверджувати, що хоч і в науковий і навчальний дискурси відносяться до офіційного типу, все ж існує ряд відмінностей. Лектори творчо підходять до проведення лекцій, використовуючи різні засоби (жарти, історії) для зацікавлення студентів. Викладачі застосовують синоніми, риторичні фігури для пояснення нового матеріалу. Якщо науковий дискурс характеризується практично відсутністю комунікативної функції, то в навчальному дискурсі основне місце займає взаємодія. Спільними рисами є лаконічність, логічність побудови думки у висловлюванні, розраховані на задоволення потреб інтелекту
Оскільки мета даної роботи полягає дослідженні поняття “дискурс”, його походження та розвитку, а також у визначенні особливостей, структури та проведенні критичного дискурс-аналізу наукового та навчального текстів, то, ми вважаємо, що в результаті виконання нашого дослідження нам вдалося її досягти.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Науковий та навчальний дискурс – особливості структура аналіз”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ten + 10 =