Лексико-стилістичні засоби у політичних текстах на прикладах промов політиків

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з філології та лінгвістики. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Product Description

ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ    8
1.1 Поняття політичного дискурсу та його диференційні ознаки    8
1.2 Дослідження поняття політичного дискурсу в працях науковців-лінгвістів    18
1.3 Особливості лінгвістичного аналізу політичних текстів    22
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ В ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТАХ НА ПРИКЛАДІ ПРОМОВ Б.ОБАМИ, Д.МЕДВЄДЄВА ТА В.ЯНУКОВИЧА    35
2.1 Метафора як невід’ємна складова політичних текстів    35
2.2 Особливості вживання епітетів в політичних текстах    39
2.3 Використання гіпербол, порівняння та риторичних запитань в політичних текстах    43
ВИСНОВКИ    47
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ    50
Додатки    54
ВИСНОВКИ

Політичний дискурс – це інституційне спілкування, яке, на відміну від особово-орієнтованого дискурсу, використовує певну систему професійно-орієнтованих знаків, тобто володіє власною підмовою. Дуже часто політичний дискурс моделюється відповідно до норм, потреб і вимог аудиторії, а не автора. Через це, характеризуючи політичний дискурс, ми можемо говорити як про активного автора чи авторів (власне того, хто створює чи презентує певний політичний текст), так і про пасивного автора (так ми можемо назвати вплив аудиторії чи опонента на політичний дискурс).
Мова в політичному житті, відіграє одну з головних ролей. Так як саме з допомогою мови, тембру, темпу голосу політичний лідер доносить свої прагнення та бажання до аудиторії. Мова і мислення поняття не роздільні хоча мислення та мова самостійно існувати можуть. Важливе місце у житті політика займають політичні тексти, їх дослідженню присвячено багато праць вітчизняних та зарубіжних вчених.
Лінгвістика пропонує чимало підходів та методів для аналізу окремих політичних текстів і політичного дискурсу як системи, що значно збільшує можливості розуміння не тільки власне текстів і усіх змістів, що в них закладені, але й мети комунікації, яка опосередкована текстовою діяльністю, та робить можливою більш-менш об’єктивну оцінку потенційного впливу, який, відповідно, має текст. Це особливо важливо для політичної сфери з огляду на її специфічну рису – перевага тексту над реальністю, що складається з конкретних подій, з одного боку, та особливості мови й тексту, які дозволяють політичним суб’єктам використовувати політичну мову на свою користь. Врешті-решт, все вищезазначене підтверджує необхідність розвитку нового напряму на межі політичної та мовознавчої наук, спрямованого на дослідження мовних явищ у політичній сфері, – політичної лінгвістики.
Підсумуємо, що метафора є універсальним явищем, яким вдало користуються в політичних промовах, статтях та різних оглядах: вона слугує і для називання предметів, і для створення їхнього образу, і для формування непредметних понять. Проте у будь-якому випадку, метафора, рано чи пізно зникає. Переважна більшість метафор служить для створення образів, настроїв, оцінок у свідомості читачів.
Зазначимо, що епітет виконує, як правило, орнаментальну функцію, проте не зводиться лише до неї. Він активно сприяє пізнанню світу тим, що розвиває наші знання про предмети, осіб, явища, дії, процеси якимись новими гранями їх ознак, відкриваючи й актуалізуючи нові зв’язки між цими ознаками, заміщаючи постійні ознаки іншими, часом змінними, і дає нові знання про світ. В образності епітета буває більше істинності, ніж у прямому атрибуті предмета. Розширюючи якимись, часом несподіваними асоціаціями коло семантичних компонентів, епітет розширює валентність лексем і закріплює її на синтагматичній осі, наближаючи до істини об’єктивність наших знань про світ.
На основі аналізу лексико-стилістичних засобів, використаних у політичних текстах, ми приходимо до висновку, що їх різноманітність надає текстові образності, яскравості, експресивності та колоритності. Діапазон використання художніх засобів у текстах є досить широким. Наявними у текстах є гіперболи, епітети, порівняння, перечислення та риторичні запитання.
Проаналізувавши тексти промов Барака Обами, Дмитра Медвєдєва та Віктора Януковича можемо зробити такі висновки, що найбільше метафор у своїх промовах використовує Барак Обама та Віктор Янукович. Надзвичайно насиченими епітетами є промови Віктора Януковича та Барака Обами. В той же час, Дмитро Медвєдєв рідше вживає стилістично-забарвлені епітети в своїх промовах. Цікавим виявився той факт, що найчастіше гіперболами користується Віктор Янукович, а найрідше – Барак Обама. Дослідження показало, що порівняння в політичному дискурсі цих відомих політиків використовується дуже рідко. В аналізованих промовах Дмитра Медвєдєва прикладів порівняння не знайдено взагалі. Більше того, прикладів риторичних запитань не знайдено в промовах ані Віктора Януковича, ані Дмитра Медвєдєва.