.

Лексико-семантична характеристика авторських адєктивів

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з філології та лінгвістики. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………………………3
Розділ I ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОРСЬКИХ АД’ЄКТИВІВ
1.1 Прикметник як частина мови. Роль прикметників у мовленні………..9
1.2  Семантика якісних оказіональних прикметників………………………….11
1.2.1 Лексичне поле кольору в українській поезії ХХ ст…………………….18
1.3  Семантика відносних оказіональних прикметників……………………..23
1.4  Визначальні чинники реалізації семантики авторських ад’ активів.28
Розділ II СЛОВОТВІР ОКАЗІОНАЛЬНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
2.1. Головні особливості словотвору прикметників……………………………32
2.2. Прості оказіональні прикметники і способи їх творення………………33
2.3. Словотвір авторських композитів-ад’єктивів……………………………….39
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..45
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРЕТУРИ………………………….49
СЛОВНИКИ ТА ЇХ УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ……………………..56
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..58
Висновки
Сучасна поетична метафора – це синтез фольклорної і літературної традиції в індивідуальній мовотворчості поетів. За новизною метафоричного висловлювання простежується тенденція розвитку художнього стилю і літературної мови в цілому. У структурі метафори, як у семасіологічному утворенні, що складається з двох або кількох лексичних значень, взаємодіють значення компонентів, формуючи новий семантичний комплекс.
Інтерес лінгвістів до проблем оцінної семантики (в межах аксіологічної лексики) зумовлений тим, що оцiнне значення втілено в конкретні мовні структури; iснують цілі шари лексики, призначені для вираження оцінки. Це, в першу чергу, прикметники (О.М. Вольф). Якщо раніше оцінка вважалася занадто суб’єктивним i варіативним об’єктом і, отже, таким, що не піддається серйозному аналізу, щоб стати предметом дослідження і встановлення закономірностей, то тепер стає все ясніше, що оцінні установки  є  “виразними й послідовними факторами, на які лінгвіст може спиратися” (Р. Белл) у спробах пояснити складні й багаті явища людської мови.
Мова поетів ХХ ст. з її прагненням до оновлення слова дає об’ємний матеріал для вивчення системно-семантичних та словотвірних  зв’язків у лексичній групі прикметників. У творчості письменників зазначеного періоду оказіональні ад’єктиви є одним із засобів досягнення художньої виразності, емоційної насиченості, музичності, а ширше – одним із засобів відтворення власної, авторської концепції світобачення і світосприймання.
Оказіональні прикметники у поетів ХХ ст. характеризуються експресивністю, а саме слугують засобом психологізації оповіді. У такому разі вони називають ознаку опосередковано, через асоціативні зв’язки між поняттями. Несподівана лексична сполучуваність виявляє механізм творення індивідуально-авторських образів на ґрунті узвичаєних загальномовних метафор. Експресивність новотворів такого типу посилюється за рахунок їхньої метафоричності, напр.: “Згине душетріскуча, згине автоматна раса!” (П.Тичина).
Трапляються випадки, коли авторські ад’єктиви позбавлені будь-якого емоційно-експресивного забарвлення і представляють ознаку у конкретних, цілком зрозумілих образах, напр.: “Кров розквітла у дощовиту й хмаровисну днину” (М.Сингаївський).
Лексико-семантичний аналіз  якісних та відносних прикметників дозволив виділити їх найголовніші лексико-семантичні групи, яких у поезії ХХ ст. налічується 20. Найбільша кількість прикметників належить до групи, що позначає зовнішні особливості істот (22%). Найменша кількість прикметників об’єднується в групу, що позначає суспільний лад(0,1%).
Найпродуктивнішими у творенні оказіональних прикметників стали М.Рильський(10%), П.Тичина (8%),  М.Семенко(7%) та І.Драч(5%).
Визначальним символом реалізації семантики оказіональних ад’єктивів послужив перш за все контекст. Окрім нього при всій індивідуальності значень такого роду новотворів їх розшифровувати допомагали або орієнтація на традиційну символіку, або ситуативні асоціації, чи загальномовні значення, так званий мовний досвід.
У сучасній лінгвістиці все більшої ваги набирає думка про те, що саме сполучуваність слова є ключем до особливостей людського мислення. Адже сполучуваність лексем не є вільною, як може здатися на перший погляд. Сполучуваність має певні внутрішні правила і обмеження, що мають семантичну природу, тобто визначаються семантикою лексеми і властивостями об’єкта. Саме тому аналізуючи значення оказіональних прикметників-композитів враховували значення кожного його компонента окремо, а потім зіставляли їх за подібністю або відмінністю їх семантики.
Лексико-семантичні особливості новотворів тісно пов’язані з їх словотвором. Тому необхідним елементом у дослідженні номінації статичних ознак денотата слугував словотвірний аналіз.
Оказіональні прикметники характеризуються розвиненою системою словотворчих засобів та способів словотворення. Основними способами творення прикметників є афіксація та основоскладання. Поповнення ад’єктивів новими словами може також відбуватися морфологічно-синтаксичним і лексико-семантичним способами, але вони виявляють себе обмежено. Відтак способом творення простих оказіональних прикметників є афіксація, яка включає  в себе префіксальний, суфіксальний і префікально-суфіксальний способи словотвору.
Найбільш поширеними у поезії ХХ ст. є прикметники-композити, утворені способом основоскладання. Вони,  порівняно із простими за структурою номінаціями, є значно багатшими і складнішими у семантичному відношенні. Віршовий розмір, ритм поетичного твору зумовлюють вибір таких варіантних засобів, коли замість двох самостійних означень утворюється складне слово, експресивний зміст якого формує індивідуально-авторський образ[ Вокальчук с.1].
Таким чином, проаналізувавши семантичні та словотвірні особливості авторських оказіональних прикметників у поезії ХХ ст. можна виділити такі їх функції:
•    реалістичне об’єктивне зображення дійсності;
•    творення образу, який настроює читача на філософське сприйняття реалій життя;
•    сприяння додатковій характеристиці ліричного героя;
•    розкриття внутрішнього світу автора;
•    змалювання картин природи;
•    підкреслення гармонії або створення контрасту;
•    формування у читача певних емоцій, необхідних автору для того, щоб вести з ним активний діалог.
Використання оказіональних прикметників у поетичному словнику ХХ ст. свідчить про посилену увагу авторів до пошуків нових виражальних засобів на позначення статичних ознак денотатів предметів і явищ дійсності, – засобів, котрі допомогли б виразніше, у високохудожній формі передати особливості реалій, пізнаваних поетом.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Лексико-семантична характеристика авторських адєктивів”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

16 + twenty =