58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з перекладознавства. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………………. 3

Розділ І. Сучасні дослідження в галузі семантики слова………………….. 7

1.1 Семантика як розділ мовознавчої науки…………………………………… 7

1.2 Словникове визначення………………………………………………………… 10

1.3 Семантичні відношення…………………………………………………………. 15

1.4 Методи семантичного дослідження………………………………………… 19

Розділ ІІ Особливості зображення рис людського характеру…………. 26

2.1 Види лексико-семантичного групування лексичних одиниць……. 26

2.2 Лексико-семантична група „риси людського характеру”

на прикладі твору Маріо П’юзо „The Godfather”……………………………. 33

2.3 Насиченість та варіативність лексико-семантичної групи

„риси людського характеру”………………………………………………………. 34

Розділ ІІІ. Відтворення лексико-семантичної групи „риси людського характеру” в російських та українських перекладах………………………………………………….. 37

3.1 Художній переклад та його визначення…………………………………… 37

3.2 Лексичні трансформації на прикладі зіставлення твору Маріо

Пьюзо «Godfather» та його українського й російського перекладів… 39

Висновки………………………………………………………………………………….. 58

Список використаних джерел та літератури…………………………………. 62

Додатки……………………………………………………………………………………. 68

 

Висновки

 

 

Отже, провівши дане дослідження ми можемо зробити наступні висновки. За рівнем мови розрізняють лексичну, фразеологічну, граматичну та словотвірну семантику. На фонетичному рівні, який не має плану змісту, певну подобу семантики можна вбачати в явищі звукового символізму. У 20–50-х рр. у галузі лексичної семантики найбільш плідно розвивалися теорія «поняттєвих» та «се­мантичних» полів (прихильниками якої були Й. Трір, Л. Вайсгербер, Г. Іпсен, В. Порциг та ін., переважно в Німеччині), теорія ідеографічного опису («семантичне картогра­фування») лексики (прихильниками якої були Ф. Дорнзайф, К.-Д. Бак, X. Касарес).

Варто підкреслити, що багато вчених у наш час визнають необхідним розрізняти мовне значення слова й пов’язаний із цим словом розумовий зміст – поняття. І мовне значення, і поняття є категоріями мислення. Те й інше суть відбиття світу в нашій свідомості. Але це різні види відбиття. Ознаки предмета, що не входять у його словникове визначення, називаються супутніми ознаками. Якщо цією ознакою володіють всі предмети, до яких застосовне дане слово, то така ознака називається універсальною супутньою ознакою. Існують сигніфікативні або десигнативні визначення слова. Також є і такі слова, які взагалі не мають денотати.

У лексиці прийнято виділяти такі типи семантичних відносин, як синонімія, антонімія, гіпонімія, несумісність, відношення „частина-ціле” і конверсивність.

Підсумуємо, що у семантиці використовується широкий спектр дослідницьких методів, а саме компонентний аналіз та метод експерименту. Серед факторів, що ускладнюються семантичні дослідження, є неоднозначність або багатозначність (полісемія та омонімія) слова, метафоричне вживання лексичних одиниць та фактор розпливчастості.

 

В той же час, існує кілька видів лексико-семантичного групування слів. Найвідомішими формами семантичного групування лексичних одиниць є виділення синонімів, антонімів та омонімів. Крім того, можливі логічна, контекстна, тематична та інші форми семантичного групування. Семантичне поле – термін, що застосовується у лінгвістиці найчастіше для позначення сукупності мовних одиниць, об’єднаних якоюсь загальною (інтегральною) семантичною ознакою; іншими словами – нетривіальними компонентами, що мають певне загальне значення.

Як приклад можна назвати такі лексико-семантичні поля: поле спорідненості, поле переміщення (руху), поле рис людського характеру, темпоральне (часове) по­ле, метеорологічне (погодне), поле сприймання, поле тем­ператури тощо.

Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну) ознаку, яка об’єднує всі одиниці поля. Така ознака нази­вається архісемою і виражається лексемою з узагальне­ним значенням. Щодо названих вище полів такими ознаками є спорідненість, мислення, темпоральність (час), погода, сприймання, температура. Кожна окрема одиниця лексико-семантичного поля повинна відрізнятися від інших одиниць цього ж поля хоча б однією диференційною ознакою. Наприклад, йти і їхати різняться диференційною ознакою спосіб руху, йти й ходити – озна­кою односпрямованість-різноспрямованість, йти й біг­ти – ознакою інтенсивність тощо.

Лексико-семантичні поля не є ізольованими об’єднаннями. Вони пов’язані між собою. Одним із засобів міжпольових зв’язків е багатозначні слова, які окремими своїми значеннями належать до різних полів.

Лексико-семантичне поле має ієрархічну будову. Воно складається з лексико-семантичних груп, а лексико-семантичні групи з менших за обсягом мікросистем – си­нонімічних рядів, антонімічних пар, гіперогіпонімів, конверсивів тощо. Так, скажімо, в темпоральному лексико-семантичному полі виділяються лексико-семантичні гру­пи назв точних і неточних часових відрізків, а в межах цих лексико-семантичних груп виділяються мінімальні се­мантичні об’єднання: синонімічні ряди, антонімічні пари. Найпоширенішими в лексико-семантичній системі є гіперо-гіпонімічні відношення. Вони притаманні всім пластам лексики і є найважливішими чин­никами, які об’єднують і структурують лексико-семантичну систему.

У межах поля виокремлюється більш вузькі поєднання – лексико-семантичні групи. Вважається, що до лексико-семантичних груп, так само як і до поля, можна відносити одиниці різних частин мови – як універби, так і словосполучення, оскільки вони представлені в усіх зв’язках, характерних для елементів лексико-семантичних груп.

Лексико-семантичні групи характеризується наступними властивостями: системним характером зв’язків слів або їх окремих значень, взаємозалежністю і взаємовизначеністю лексичних одиниць, відносною автономністю групи, взаємозв’язком семантичних груп в межах всього словника.

Слід уточнити, що лексико-семантичні групи переживають два типи семантичних процесів: відцентрові і доцентрові. Відцентрові семантичні процеси приводять до розвитку в членів даної ЛСГ значень, властивих іншим ЛСГ. Наприклад, дієслова зору розвивають значення дієслів спостереження, вони можуть входити в ЛСГ об’єктної участі в зоровому сприйнятті. Доцентрові семантичні процеси приводять до розвитку у членів інших ЛСГ значень, властивих дієсловам зорового сприйняття.

Також, на основі практичного дослідження твору Маріо П’юзо „The Godfather” ми виявили, що лексико-семантична група прикметників „character traits” складається з 208 лексичних одиниць. Вони описують риси людського характеру як з позитивної, так і з негативної сторони.

Через стійкість опозицій між словами, стійкість по­лів, сполучуваності слів, іншими словами через стійкість парадигматики і синтагматики, лексико-семантична сис­тема кожної мови є унікальною, неповторною. Вона відо­бражає національний менталітет, глибокі традиції куль­тури і сама стає фактом духовної культури народу. Виби­раючи слова в процесі комунікації, мовець свідомо чи ми­мовільно враховує їх парадигматичні й синтагматичні зв’язки, які є в його мовній свідомості.

Розглянувши процес перекладу, узагальнимо, що це ­– своєрідна мовна діяльність, спрямована на справжній переклад як творчий процес. Письмовий переклад поділяється на декілька підкатегорій залежно від жанру текстів, що перекладаються. Літературний переклад формує одну з таких підкатегорій, можливо, унікальну і найбільш складну з усіх. З точки зору сутності перекладацького процесу теорія художнього перекладу – невід’ємна частина загальної теорії перекладу.

З точки зору мови для перекладу безеквівалентних одиниць та одиниць, які мають еквіваленти, але за контекстом не підходять, в розпорядженні перекладача є три основні групи прийомів: лексичні, граматичні та стилістичні трансформації. Найбільш поширеними трансформаційними прийомами перекладу лексичних елементів вихідного тексту є транскодування (транслітерація/транскрипція); калькування; конкретизація; генералізація; емфатизація; нейтралізація; контекстуальна заміна; описовий переклад; перекладацький коментар.

При зіставленні двох перекладів твору М.Пьюзо ми дійшли висновку, що найбільш розповсюдженими лексичними трансформаціями в російському та українському перекладах є конкретизація, описовий переклад та калькування.


Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Лексико-семантична група „риси людського характеру” за твором М. П’юзо „Хрещений батько та її відтворення в російському та українськму перекладах”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

thirteen + 5 =