Культурологічне осмислення гендерної теорії через призму пси

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з психології та соціології. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

Зміст
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ I. Осмислення проблем статі у класичному психоаналізі………………7
1. 1. Дефініційна база…………………………………………………….7
1. 2.  Психоаналіз З. Фрейда: комплекси…………………………………………12
1. 3.  К. Юнг. Архетипи колективного несвідомого……………………21
1.4. А. Адлер. Про виховання хлопчиків і дівчаток……………………28
Розділ II. Гендерні інтерпретації та сучасний психоаналіз………………………33
2.1. Теорія К. Хорні. Полеміка з Фрейдом………………………………33
2.2. М. Мітчел. Сучасна інтерпретація………………………………….41
Висновки…………………………………………………………………………….48
Список використаної літератури……………………………………………………53

Висновки
З’явившись у гуманітарних та соціальних студіях проблематика гендерної теорії набула вибухоподібного поширення і розвитку, оскільки апелювала до, можливо, найгрунтовнішого з поділів людства – поділу на статі.
Контекст появи гендерних досліджень, як нового наукового напрямку, склали і вітчизняна традиція теоритизування над проблематикою статі, що визначала її як маргінальну і розглядала побіжно, і суспільні практики радянських, а пізніше пострадянських країн, для яких конфлікт між номінально елітарною ідеологією та подальшими, вже посттоталітарними, суспільними перетвореннями, які відновлювали соціальну ієрархію, розмежовуючи колишніх рівних громадян за соціально-економічними, віковими, етнічними та, як виявилося, гендерними ознаками, став видимий лише в останній час.
Одна з передумов психодинамічної теорії полягає в тому, що людина народжується з визначеною кількістю лібідо, що потім проходить у своєму розвитку кілька стадій, іменованих як психосексуальні стадії розвитку. Психосексуальний розвиток відбувається в незмінному порядку і властивий всім людям поза залежністю від культури.
У теорії З. Фрейда відмінності між чоловіками і жінками зумовлені відмінностями будови статевої сфери, зокрема наявністю у представників чоловічої статі пенісу, який вважається ознакою переваги. З цим пов’язані такі психологічні феномени, як «комплекс кастрації» в хлопчиків (тобто страх втрати ознак мужності, а з ними й статевої ідентичності) і «заздрість до пеніса» у дівчаток (тобто відчуття певної статевої неповноцінності). За Фрейдом, ці особливості характерні для фалічної стадії психосексуального розвитку. Пізніше, на едипальній стадії проявляється так званий «Едипів комплекс» у хлопчиків та «комплекс Електри» у дівчаток, тобто статевий потяг до батьків протилежної статі зі зростанням конкуренції до батьків однієї статі (аж до прагнення їх усунути). Нормальне подолання цих комплексів полягає в ідентифікації з батьками однієї статі і частковою відмовою від батьків протилежної статі, що відбувається на подальших стадіях психосексуального розвитку і є дуже важливим для розвитку повноцінної статевої ідентичності.
Досить цікавим є трактування жіночої та чоловічої природи в аналітичній психології К. Юнга, яка певною мірою долає протиставлення чоловічої та жіночої статі, характерне для класичного психоаналізу. В цій теорії жіночність і чоловічість розглядається як сукупність якостей, притаманним як чоловікам, так і жінкам, причому й ті, й інші мають як чоловічі, так і жіночі риси. Чоловічі риси в жінці Юнг пов’язував з такою архетипічною фігурою, як Анімус, а жіночі риси в чоловікові, відповідно  з Анімою. Основою ідеєю аналітичної психології є ідея індивідуації, тобто розширення свідомої частини особистості й збільшення здатності до рефлексії своєї самості. Процес індивідуації обов’язково передбачає примирення людини зі своїми тіньовими сторонами, а також інтеграцію чоловіка зі своїм фемінним елементом, а жінки відповідно з маскулінним. Ці процеси не такі вже й очевидні, адже чоловік, ідентифікуючись зі своєю маскулінністю, ховає свою фемінність, йому нелегко примиритися зі своєю Анімою. Так само жінці нелегко примиритися зі своїм Анімусом, вона витісняє природну маскулінність і не завжди перебуває в гармонії з нею.
Досить суттєвими характеристиками особистості, що тісно пов’язані з ідентичністю і визначають гендерні особливості особистості, виступають такі ознаки мужності чи жіночності, як фемінність і маскулінність. Маскулінність та фемінність – це системи властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими чи жіночими. Це такі особливості людини (насамперед – психологічні), які визначають відповідність власній психологічній статі, гендерно-рольовим нормам та стереотипам, типовим для чоловіків та жінок формам поведінки, стилям життя, способам самореалізації, вибору відповідних цінностей, установок.
Типовими маскулінними якостями вважаються інтелект, раціональність, незалежність, активність, сила (як фізична, так і психологічна, чи сила характеру), авторитарність, агресивність, стриманість в емоційних проявах, схильність до ризику, здатність до досягнень. Типовими фемінними якостями вважаються емоційність, м’якість, слабкість, турботливість, практичність, консервативність, інтуїтивність, реалістичність, комунікативність, сензитивність, емпатійність.
Основні принципи  системого вчення А. Адлера наступні: індивідуум як цілісність, що самореалізується, людське життя як динамічне прагнення до переваги, індивідуум як творча суть, а також соціальна приналежність індивідуума, що самовизначається. Він стверджує, що люди прагнуть компенсувати відчуття власної неповноцінності, яке вони відчули в дитинстві. Переживаючи неповноцінність, вони протягом всього життя борються за перевагу. Кожна людина виробляє свій унікальний стиль життя, в рамках якого він прагне до досягнення фіктивних цілей, орієнтованих на перевагу або досконалість. Стиль життя особи складається у дитини в перших чотири-п’ять років життя і найвиразніше виявляється в її установках і поведінці, направленій на вирішення трьох основних життєвих завдань: професійної реалізації, співпраці та любові.
Другою рушійною силою розвитку особи є соціальний інтерес, визначений Адлером як прагнення до співпраці з іншими людьми для досягнення загальних цілей. Соціальний інтерес має природжені задатки, але остаточно формується в процесі виховання. З точки  зору Адлера, ступінь вираженості соціального інтересу є показником психічного здоров’я, його недорозвинення може стати причиною неврозів, наркоманії, злочинності та інших соціальних і психопатологічних відхилень.
Суть концепції К. Хорні  зводилася  до  виявлення  значення культури в житті суспільства  і  людини,  дослідженню  проблеми  особи  і культури, впливу  культури  на  психічне  здоров’я  і  залежність типу від особливостей культури.
Таким чином,  культура  є  одним з центральних понять в дослідженнях К.Хорні, що  дозволяє  віднести  її культурософської традиції (традиції філософії культури). Проте соціокультурна орієнтація К. Хорні викликала розбіжності з  фрейдистами. Вона  виступала проти  анатомічної  обумовленості  жіночої  психології Едипового комплексу і неминучої для всіх послідовності  розвитку  стадій лібідо.  В протилежність фрейдівському  біологізму  вона  підкреслює значущість культурної основи і соціальних стосунків.
М. Мітчел намагалася показати, що психоаналіз пропонує розв’язати проблеми існування (всупереч усім соціальним змінам) незмінних структур, невідповідних реальній соціальній ситуації. Адже теоретично жінки можуть соціалізуватися, свідомо приймаючи положення «протилежної» статі. Хоча це і правдиве твердження, ця свідома, навмисна соціалізація не може пояснити структури статевої диференціації й існування нерівності, яка завжди випливає з цього, незважаючи на різноманітність соціальної практики.
Отже, первинним наміром М. Мітчел  було використати психоаналітичну теорію, щоб зрозуміти, як поза біофізичними, хімічними, анатомічними, конституційними чинниками і соціально-диференційованими моделями поведінки статевої відмінності ми існуємо як статево відмінні.
Дослідження гендерної проблематики свідчать про активні процеси соціальної демократизації, трансформації усталених поглядів на роль і місце чоловіка та жінки в соціумі.
Варто зазначити, що суть проблеми полягає не в тому, щоб надати однакових прав особам різної статі, а насамперед у тому, аби створити такі умови суспільного життя, щоб жінка і чоловік справді були спроможні реалізувати себе повноцінно як у громадському, професійному, так і в особистому житті. Рівність прав таким чином передбачає рівність можливостей біологічної, психологічної, особистісної, соціальної актуалізації сутнісних сил жінки і чоловіка.
Концепція гендеру ставить у центр проблеми не жінок, а відношення між статями. Гендерні проблеми – це перш за все проблеми соціальні, тобто проблеми не тільки жінок, а й чоловіків, проблеми всього суспільства. Вони не зводяться лише до взаємовідношень фізіологічних статей і розподілу ролей у відтворенні населення. Гендерні відношення пронизують всю культуру, суспільний устрій, державні інститути, методи прийняття рішень і стиль мислення. Вони накладають потужний відбиток на мову, звичай, мистецтво, навіть на виробництво.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Культурологічне осмислення гендерної теорії через призму пси”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

14 − 1 =