Інтерпретація невербальних засобів спілкування на основі англомовного тексту (на прикладі роману TWILIGHT Стефані Мейер)

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з філології та лінгвістики. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Product Description

ВСТУП    3
РОЗДІЛ І. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ ЯК ОБ’ЄКТ МОВОЗНАВЧИХ СТУДІЙ    7
1.1 Невербальне спілкування і його роль в міжкультурній комунікації    7
1.2 Система невербальних засобів комунікації    9
РОЗДІЛ ІІ. ЗНАЧЕННЯ ЖЕСТІВ ТА КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ    21
2.1 Жести та їх когнітивне значення    21
2.2 Культура спілкування та невербальна поведінка людини    26
РОЗДІЛ III.  ПОЗНАЧЕННЯ  НЕВЕРБАЛЬНИХ  ЗАСОБІВ  СПІЛКУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ  РОМАНУ “TWILIGHT” СТЕФАНІ МЕЙЕР………………..31
3.1 Паравербальні засоби спілкування та міміка у романі Стефані Мейер        «Twilight»    31
3.2 Кінесика у романі Стефані Мейер «Twilight».    48
ВИСНОВКИ    61
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ    65
ДОДАТКИ    68

ВИСНОВКИ
Вербальні та невербальні засоби спілкування можуть підсилювати або ослаблювати взаємодію. Тому інтерпретувати ці сигнали потрібно не ізольовано, а в єдності з урахуванням контексту. Також бажано розвивати здатність читати невербальні сигнали, які нерідко мимовільно передає іншим наше тіло. Так, якщо співрозмовник говорить одне, а невербальні засоби свідчать про інше, тобто різні сигнали не є конгруентними можна припустити, що суб’єкт щось приховує або просто говорить неправду. Характерним є те, що здебільшого люди віддають перевагу саме тій інформації, яку одержують через невербаліку, тому що жести і пози підпорядковані підсвідомості.
Невербальне спілкування реалізується в наступних категоріях: (1) фізична зовнішність, (2) рухи тіла (вираз обличчя, жести, пози тіла), (3) парамова, (4) дотик, (5) артефакти (особисті, розділені, суспільні), (6) час і (7) зони і території.
Значне місце у вивченні мови тіла відіграють кінесичні сигнали, до яких відносять вираз обличчя, жести та пози тіла. В свою чергу обличчя поділяють на три основні зони: очі, рот і брови та чоло.
Специфічною знаковою системою в невербальній комунікації є контакт очей, основний засіб візуального спілкування.
Рот, брови та чоло є також рухливими ділянками обличчя, що можуть передавати велику кількість інформації про емоційний стан людини.    Посмішка, як правило, виражає дружелюбність, потребу в схваленні, вона відіграє ледь не найпомітнішу роль серед різноманітних знаків позитивного ставлення до співрозмовника практично у всіх європейських культурах.
Жести, або рухи рук, ніг і тіла, можуть також слугувати як невербальні символи, адже за їх допомогою ми постійно посилаємо та зчитуємо невербальні повідомлення. Щодо стану людини у процесі спілкування жести можна поділити на такі групи: жести відкритості, жести захисту, жести оцінки, жести підозри і скритності, жести домінантності – підлеглості, жести рішучості, жести перестраховки, жести фрустрації, жести довіри, жести авторитарності, жести нервовості. Під час спілкування варто розглядати жести у їхній сукупності, оскільки лише тоді ми можемо уявити повну картину та охопити весь обсяг інформації, який передає нам співрозмовник.
На особливу увагу серед невербальних засобів заслуговує система організації простору і часу спілкування – проксеміка. Щоб встановити або підтримати контакт з людиною, потрібно не лише дивитися їй в очі, а й триматися на певній відстані від неї. Відомий антрополог Є. Холл був першим ученим, який звернувся до просторових потреб людини. Саме він на початку 60-х років увів спеціальний термін для цього напрямку досліджень – “проксеміка”. Виявилось, що кожна людина прагне мати свою територію певний повітряний простір навколо свого тіла. Розміри цієї зони залежать від ряду факторів, передусім від соціокультурних відмінностей людей. Розміри особистої просторової території людини можна розділити на чотири чіткі просторові зони: (1) інтимна, (2) особиста, (3) соціальна та (4) суспільна. Те на якій відстані люди тримаються одне від одного може розповісти про їхні взаємовідносини.
Невербальні засоби спілкування допомагають орієнтуватися в різних соціальних ситуаціях і регулювати власну поведінку під час бесіди, глибше розуміти одне одного і на основі цього будувати свої стосунки, швидше сприймати соціальні норми і коригувати дії.   Особливо важлива функція невербального спілкування – це обмін інформацією про особистіні і індивідуальні властивості між суб’єктами спілкування, такі як ставлення до людей, самооцінка, енергійність, схильність до домінантності, товариськість, темперамент, скромність, невротичність і т.д. Тому дуже важливо оволодіти технікою невербального спілкування для того, щоб, наприклад, справити сприятливе враження на співрозмовника, швидко встановити контакт і війти в довіру.
Невербальна поведінка людини виявляє певні культурні норми, засвоєні та використані людиною. Ділова культура невербального спілкування заслуговує на особливу увагу. Дотримання правил як вербального так і невербального етикету спілкування допоможе створити та закріпити за собою заслужений імідж культурної, вихованої людини, з якою приємно мати справу.
Природна мова є первинною формою виразу думки людини. Однак, процес людського спілкування завжди відбувається в руслі визначеного контексту в об’єктивно даних ситуативних просторово-часових умовах. Обмін інформацією передбачає не лише мовленнєві зусилля особи: їх доповнення та підтримка здійснюється за посередництва невербальної поведінки мовця, адже вербальний та невербальний способи існування свідомості – дві сфери одного цілого, єдиного континууму спілкування для людини. Тож зрозумілим стає той факт, що будь-які концепти, зокрема й емоційні концепти свідомості, є продуктом переробки як вербального, так і невербального досвіду окремого мовця або всієї лінгвокультурної спільноти.
У художньому творі відбувається опосередковане відбиття мовними знаками об’єктивної інформації певної модальності про особливості тілесного вираження емоцій людини. Однак, специфіка способу донесення її до реципієнта природно обумовлює деяку видозміну отриманого знання як прояв творчої авторської свідомості, залишаючи відбиток на семантиці відповідного текстового уривка та створюючи задуманий автором ефект. Під час передачі паралінгвістичної комунікації засобами письмового мовлення, мовні одиниці додатково передають їх суб’єктивно-оцінні, прагматичні та емоційні інтерпретації.
Стефані Мейер майстерно використовує невербаліку задля передачі емоційного стану героїв. За допомогою введення в текст роману великої кількості невербальних елементів – кінетичних, мімічних; паравербальних – висоти, тону голосу,  особливостей артикуляції, характеристик режиму мовлення – автору вдається детально та експресивно передати емоції, переживання персонажів у відповідних ситуаціях. Варто зазначити, що значна частина невербальних засобів спілкування, використаних в романі, належить описам міміки персонажів, загального виразу обличчя, виразу очей, рухам брів, а особливо різновидам посмішки героїв роману.
Невербальні компоненти є невід’ємною частиною комунікативного процесу, їх вживання не є випадковим, воно є добре систематизованим і адаптованим до природи вербальних висловлювань. На вербальний компонент будь-якого усного висловлювання (ланцюжка слів, з котрих він складається) завжди і обов’язково накладається невербальний компонент. Ці невербальні ознаки висловлювання є важливими для визначення його значення настільки, наскільки важливі значення слів, що в нього входять, та граматичні значення, які кодуються у вербальному компоненті. Введення невербальних компонентів у комунікативний процес надає тим, хто спілкується, змогу вирахувати передбачене значення висловлювання та зробити адекватний комунікативний хід у відповідь. Цілісність комунікації, таким чином, забезпечується сукупністю умов, що визначають формування того чи іншого мовленнєвого витвору адресантом та його відповідне сприйняття адресатом.
Тема дослідження досить об’ємна і перспективна, тому може надалі розглядатися та виявляти різноманітні особливості невербальної комунікації.