.

Формування прибутку промислового підприємства

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

Зміст.

Вступ………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Прибуток в умовах ринкових перетворень………………………………5
1.1.    Соціально-економічні та правові аспекти прибутку………………………..5
1.2.    Стратегія і тактика управління прибутком промислового підприємства..18
1.3.    Місце, роль та значення прибутку………………………………………….23

Розділ 2. Формування прибутку промислового підприємства…………………..28
2.1. Теоретичні аспекти формування прибутку промислового підприємства….28
2.2. Аналіз формування прибутку ВАТ “Івано-франківський м’ясокомбінат” за видами діяльності…………………………………………………………………..33
2.3. Резерви збільшення прибутку…………………………………………………58

Розділ 3. Розподіл та використання прибутку підприємства……………………62
3.1. Прибуток і корпоративна податкова політика……………………………….63
3.2. Капіталізація прибутку та політика формування цільових фондів підприємства………………………………………………………………………..77
3.3. Дивіденди та дивідендна політика……………………………………………81

Висновки……………………………………………………………………………86

Список використаної літератури…………………………………………………..90

Додатки………………………………………………………………………………94
Висновки
У процесі приватизації суттсво змінилася структура власності в Україні. Однак залежність приватизованих підприємств від державного втручання не закінчується одразу після приватизації. Суб’єкти господарювання не в змозі швидко змінити свої цілі та пристосуватися до конкурентного ринкового середовища, тому дуже  часто  державна  фінансова  підтримка   (програми реструктуризації    підприємства)    справді    потрібна    у короткостроковому періоді. Як компенсація ефекту зміни власності така допомога має спрямуватися на технічну модернізацію, збільшення обігових коштів, упровадження нових видів товарів і послуг. Проте вона не повинна виступати об’єктом реалізації власних інтересів інвестора, адже здійснення ним купівлі акцій їз метою отримання післяприватнзаційної підтримки не є стимулом ефективнішого управління підприємством.
Держава залишається найбільшим акціонером для значної кількості акціонерних товариств, тому актуальності набула проблема удосконалення механізму управління державними корпоративними правами. Національне агенство з управління державними корпоративними правами охоплює 6 тисяч підприємств і не спроможне забезпечити управління кожним державним пакетом акцій.
Звичайною стала ситуація, коли держава не отримує від своєї власності доходів і навіть дотує підприємства. Необхідні прямі вкладення у виробничі інвестиційні проекти, проте більшість вітчизняних та іноземних інвесторів не бажає інвестувати коштів в українські підприємства за умов, коли реальне повернення вкладеного капіталу і створення прибутку можна очікувати тільки у довгостроковому періоді.
На сучасному етапі трансформації економічної системи держави прибуток як комплексне поняття перебуває під впливом таких економічних процесів, як приватизація та інвестування, створення конкурентного середовища. З огляду на це необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є :
– реформування податкового законодавства (держава може піти  шляхом  зниження податкового  навантаження, – що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або; застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);                   – збільшення джерел інвестування – внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;
– орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондового ринку. Головною, метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання  акцій  у  короткостроковому  періоді.  Велика розпорошенність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність управління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;
– розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування : застави майна та страхування інвестиційних ризиків;
– формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;
– поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня; сприяння   повноцінному   функціонуванню   ринку матеріально-технічних ресурсів;
– державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та розвиток конкурентних відносин між суб’єктами господарювання.
На розвиток підприємств негативно впливає кризова ситуація в країні, зокрема низька купівельна спроможність населення, неплатоспроможність   основних   виробничих   підприємств, відсутність вільних обігових ресурсів, недосконале законодавство, недостатнє методичне й організаційне забезпечення санації та процесів   державної   підтримки   підприємств.   Більшість підприємств обирає стратегію виживання, використовуючи бартер, недогляди чинного законодавства, системи ціноутворення та  контролю  за  підприємницькою  діяльністю  з  боку адміністративних органів управління.
Для подолання    стагнації підприємств промислового комплексу   України,    створення    конкурентоспроможної національної економіки, яка може здолати інфляційні процеси, важливе значення має розумне використання державою економічних методів управління, і зокрема фінансових методів забезпечення інноваційного розвитку, іцо включає сферу наукових досліджень як особливу передвиробничу стадію відтворювального циклу, в процесі якої закладається основа якості продукції, що випускається і тільки освоюється, її собівартість, витрати на вдосконалення виробничої бази і технології виготовлення нових видів виробів.
Загальновідомим є той факт, що ключовою ланкою створення ринку є беззбиткове виробництво. На ринок потрібно впливати, а не чекати, поки кон’юнктура зміниться сама собою. В цілому всім сьогодні потрібно йти шляхом оптимізації виробництва з метою максимального зменшення затрат. Треба створювати умови для реалізації власної продукції, самим закуповувати матеріально-технічні ресурси. Це, зокрема, стосується роботи ВАТ “Івано-Франківський м’ясокомбінат”.
Якщо немає прибутку, немає й податку на нього : з бюджетом розраховується той, хто цей прибуток перетягнув на себе. Такий механізм перерозподілу цілком справедливий і працює до тих пір, коли в ланцюжку немає збиткової ланки.
Прибуток залежить від вдосконалення технології, кращої організації роботи з метою зменшення витрат.
Треба розуміти, шо беззбиткове виробництво – це не мета, а засіб. Мета – це розвиток, але забезпечити його без стабілізації виробництва неможливо.
Основні фонди нині, тобто власне виробництво, відокремлені від обігових коштів: хто володіє одним – не має іншого.
Основні фонди вимагають відновлення і розвитку, що означає споживання прибутку. Обігові кошти, в свою чергу, повинні швидше здійснювати обіг з максимальною рентабельністю, тобто нагромаджувати прибуток. Цілі, як видно, протилежні. Відтак треба звертатись до кредитора, якому не цікаво думати про збереження і розширення виробництва. “Ляже” це підприємство – кошти підуть на інші, ще “живі” виробництва, у крайньому разі їх вивезуть за кордон, де хоч менший прибуток, але буде.
Тому об’єднання основних засобів та обігових коштів – головне завдання другого етапу процесу приватизації.
Сьогодні ситуація, коли виробництво і прибутки поступово скорочуються, в принципі влаштовує на підприємстві всіх : директора, бо йому “вистачає”, та й робітників, бо “процес”- іде собі плавно, отож не дуже помітно і відносно безболісно.
Коли створюються можливості заробітку без особливого напруження, тоді зупиняється пошук новітніх методів організації і технологій, які тільки й можуть забезпечити прибуткове виробництво. Зупиняється поступ.
Головне завдання сьогодні – відпрацювати механізм, за якого кожна господарська ланка, кожен суб’єкт господарювання зможе працювати без збитків. Ринковий механізм починає діяти, але ми ще ніяк не можемо адаптуватися до нових умов. В ринковому вимірі виживає той, хто забезпечує при найменших витратах найкращу якість і найбільшу кількість продукції.
Основна проблема, яку доводиться розв’язувати, домогаючись беззбитковості виробництва та отримання прибутків, лежить у психологічній  площині,  зусилля  повинні  спрямовуватись насамперед на підготовку та перепідготовку кадрів.
Можливо з переходом України до міжнародних стандартів ситуація зміниться на краще, і ми зможемо не тільки планувати отримання прибутку, а й вміло використовувати його на своє збагачення і збагачення держави.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Формування прибутку промислового підприємства”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

five − 2 =