Формування культури мови школярів на уроках української мови в старших класах

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з філології та лінгвістики. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Product Description

ЗМІСТ

ВСТУП    3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ
1.1. Проблема уроку в сучасній лінгводидактиці
1.2. Концептуальні засади навчання української мови
1.3. Мета, завдання й особливості навчання української мови у профільній ланці
1.4. Рідна мова – основа інтелектуального і духовного розвитку особистості

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СТАРШИХ КЛАСАХ
2.1. Основні підходи до навчання української мови та формування особистості випускника
2.2. Особливості узагальнення і систематизації найважливіших відомостей з мови
2.3 Форми занять з мови у старших класах

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВИ ШКОЛЯРІВ-СТАРШОКЛАСНИКІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
3.1. Поглиблення і систематизація знань, умінь і навичок з культури мовлення
3.2. План-конспект уроку на тему: «Письмовий переказ із творчим завданням»
3.3 План-конспект уроку на тему: «Загальні відомості про виникнення й розвиток риторики як мистецтва красномовства»
3.4 План-конспект уроку на тему: «Ознаки культури мови. Правила мовлення»

РОЗДІЛ 4.

ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВИСНОВКИ

Сучасний урок української мови – поліфункціональне, багатоаспектне явище в навчально-виховному процесі. Він характеризується низкою особливостей. Найголовніша його особливість – виховання мовної особистості, національно свідомого громадянина України. Сучасний урок активно впливає на розвиток пізнавальних і творчих здібностей особистості. Він дозволяє реалізовувати ідеї когнітивної та комунікативної методики, перевести їх у практичну площину. Ще однією особливістю сучасного уроку є його мовленнєва спрямованість.
На уроках української мови здійснюється моральне й естетичне та етичне виховання, що передбачає особистісний підхід до навчання., Аналіз текстів на уроках української мови потребує уваги до лексичного багатства, питомої української лексики, значна частина якої була незаслужено вилучена із словникового складу. Традиційна особливість уроку мови – єдність змісту і форми – потребує сучасного осмислення. Сучасний урок слід розглядати як складну організаційно-педагогічну систему, що включає взаємопов’язані і взаємозумовлені компоненти, у центрі якої знаходяться суб’єкти навчально-виховного процесу – учитель і учні.
Підкреслимо, що одним із найважливіших орієнтирів розв’язання проблем навчання мови є Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, де визначаються підходи, рівні оволодіння мовою, комунікативні завдання і цілі, компетенції тощо.
Основою шкільного курсу української мови є мовознавча наука – досить розгалужена система знань про мову, її структуру, основні одиниці і способи поєднання цих одиниць у тексті.  Для організації навчання рідної мови важливим є розкриття сутності мови і мовлення. У лінгвістиці мова визначається як своєрідна знакова система, що забезпечує мислення людини, спілкування з іншими людьми, тобто служить засобом формування думок, сприймання навколишньої дійсності, обміну інформацією, вираження різноманітних почуттів. Мова існує в свідомості людей і реалізується в мовленні.
Застосовуючи знання мови, школярі розвивають навички вживання мови для мислення і спілкування. Цей процес тісно пов’язаний із засвоєнням норм літературної мови і формуванням мовленнєвих умінь і навичок.
Варто зазначити, що диференціація навчально-виховного процесу стає визначальним чинником й умовою гуманізації та демократизації, відродження культуротворчої функції національної школи.  Згідно з Концепцією профільного навчання в старшій школі виділено такі основні напрями профілізації: суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, технологічний, художньо-естетичний, спортивний. Навчання учнів у профільній школі – це накопичення досвіду науково-дослідницької діяльності за обраним профілем, підготовка до подальшого навчання у вищих навчальних закладах.
Шкільна освіта в Україні сьогодні розвивається й оновлюється. Будівництво самостійної держави і надання українській мові статусу державної потребують нових підходів до навчання рідної мови. В українській національній школі рідна мова виступає як перший і найголовніший навчальний предмет. Цілком природним для дитини є навчання рідною мовою, що забезпечує її виховання в атмосфері родини, у сфері культури рідного народу, в природному для неї середовищі, яке виражає національний дух народу, його світосприймання. Що більше людина знає понять, виражених рідними словами, то вона розумніша, розвиненіша.
Підсумуємо, що рідна мова виконує насамперед дві соціальні функції – служить засобом розвитку особистості як передумови розвитку народу і використовується як засіб пізнання та комунікації. Розвиток людини відбувається в розумовому й емоційному планах. Відомо, що рідна мова формує розумові й емоційні якості людини. Вона, таким чином, є засобом не тільки розумового, а й емоційного спілкування. За допомогою рідної мови відбувається художнє осмислення світу.

Узагальнимо, що основними підходами до навчання української мови та формування особистості випускника є: особистісний підхід, психологічний підхід, психолінгвістичний підхід, загальнодидактичний підхід, системно-лінгвістичний підхід, професійно спрямований підхід, комунікативно-діяльнісний підхід, функціонально-стилістичний підхід та соціокультурний підхід.
Відзначимо, що відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти провідними завданнями навчання української мови в старшій школі є формування мотивації до вивчення мови та літератури; пізнання через мову історії, культури народу, естетичних та моральних цінностей; формування духовного світу учнів, світоглядних уявлень загальнолюдських ціннісних орієнтирів; вироблення вмінь орієнтуватися в потоці різноманітної інформації, знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, застосовувати на практиці відомості, одержані в словесній чи іншій формі; розвиток умінь вільно спілкуватися у різних ситуаціях формулювати й висловлювати власну думку, розуміти інших людей, знаходити спільну мову з ними; подальший розвиток базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення й поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище; удосконалення навичок самостійної навчальної діяльності, розвиток інтелектуальних, творчих здібностей учнів.
Узагальнимо, що сьогодні, у шкільній практиці з’являються нетрадиційні, або нестандартні уроки, що найчастіше проводяться саме в старших класах. У лінгводидактиці існують різні класифікації нетрадиційних форм навчання, що свідчить про складність питання. М.Гузик виділяє такі різновиди цих форм: урок-семінар, урок-лекція, урок-практикум, урок-залік, урок захисту творчих робіт, урок-звіт. О.Дорошенко до нетрадиційних форм навчання відносить уроки-дослідження, уроки-виставки, уроки-консультації, уроки-диспути, уроки запитань-відповідей.
Із метою формування в учнів умінь уважно, стилістично диференційовано підходити до вибору мовленнєвих засобів, вироблення в старшокласників мовного чуття, пошани до правильного нормативного українського мовлення, нетерпимості до псування мови програмою передбачено повторення й поглиблення основних відомостей зі стилістики – поняття про мову й мовлення, функціональні стилі мовлення.
Підкреслимо, що важливо детальніше ознайомити учнів зі стилем науки: реферат, стаття тощо, системою виражальних засобів наукового стилю, зумовлених метою пізнавально-комунікативного процесу, – якнайточніше передавати думки.
Набуває особливої значущості ознайомлення учнів із жанрами ділового мовлення: дорученням, протоколом, розпискою тощо. На уроках української мови старшокласники вчаться враховувати особливості мовних засобів у різних стилях мовлення, (стилістично диференціювати усне й писемне мовлення, дотримуватися стилістичних норм, уважно ставитися до вибору слова. Особливу роль у вихованні, розвиткові сучасних старшокласників відіграють тексти художнього стилю, що мають значний дидактико-виховний потенціал.
В той же час, основну увагу на уроках слід приділяти формуванню в учнів умінь і навичок добирати літературу з визначеної проблеми; реферувати прочитане, складати конспект, план висловлювання; правильно володіти голосом, доречно використовувати невербальні засоби – жести, міміку; користуватися розмаїттям виражальних мовних засобів; установлювати контакт з аудиторією; аналізувати усний і писемний риторичний текст; об’єктивно оцінювати виступи; аргументовано доводити свою думку, переконувати, викликати бажання висловитися, брати участь у дискусіях, диспутах; моделювати ситуації спілкування послідовно дотримуватися правил ділової гри, переконливо виконувати обрану роль.