Форми територіальної організації продуктивних сил

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………    3
Розділ І    Теоретичні аспекти територіальної організації продуктивних сил……………………………………………
5
1.1.    Територіальний поділ праці як об’єктивний процес розвитку продуктивних сил…………………………………
5
1.2.    Економічне районування і територіальна структура господарства…………………………………………………
8
1.3.    Характеристика основних форм територіальної організації продуктивних сил в Україні……………………
13
Розділ ІІ    Особливості територіальної організації продуктивних сил в Україні………………………………………………………
16
2.1.    Характеристика економічних районів України………………..    16
2.2.    Територіально-виробничі, портово-промислові комплекси, науково-технічні зони в системі територіальної організації продуктивних сил України…….

21
2.3.    Роль вільних (спеціальних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку у територіальній структурі продуктивних сил України……………………………………………..

28
Розділ ІІІ    Напрями удосконалення територіальної організації продуктивних сил України…………………………………..
34
Висновки…………………………………………………………………………………………    39
Список використаних джерел…………………………………………………………..    42
Додатки
ВИСНОВКИ

У сучасному світі суспільне виробництво відбувається з постійним поглибленням територіального поділу праці. При цьому ускладнюється територіальна структура національної економіки, посилюється її регіональна складова, яка викликає формування економічних районів різних рівнів. Процес формування економічних районів є об’єктивним. Він відбувається через формування відповідної певним регіональним передумовам господарювання територіальної організації продуктивних сил та структури виробництва. Таким чином, основою формування економічних районів є суспільний територіальний поділ праці, який формує виробничу спеціалізацію окремих територій, виробничі цикли і розвиток системи внутрішніх та міжрайонних зв’язків.
Галузеве економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов’язаних з ними обслуговуючих виробництв. Їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природних передумов (грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), великого споживача продукції, сприятливих транспортних зв’язків тощо.
На даний час в Україні існує  економічних районів, 6 територіально-виробничих комплексів, 16 технопарків, 2 основні портово-промислових комплекси (також ряд інших ППК знаходяться в стані розробки), 11 спеціальних (вільних) економічних зон та 9 територій пріоритетного розвитку.
Відповідно до розробок з економічного районування, проведених у 90-ті роки за участю провідних вчених Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України завершилися у 1998 році внесенням в проект Закону України “Про Концепцію державної регіональної економічної політики” було запропоновано в такому складі сітки економічних районів України:
    Донецького (Донецька, Луганська області);
    Придніпровського (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);
    Східного (Полтавська, Сумська, Харківська області);
    Центрального (Київська, Черкаська області, м. Київ);
    Поліського (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);
    Подільського (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);
    Південного (Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь);
    Карпатського (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області).
Відповідно до проведеного аналізу ми дослідили спеціалізації економічних регіонів. Виявилося, що у промисловості найбільшу частку займають Донецький та Придніпровський райони; у сільськогосподарській галузі – Південний, Східний та Придніпровський; у тваринництві – Карпатський, Поліський, Південний, Подільський райони; у рослинництві – Придніпровський, Південний, Поліський райони; у рибному – Південний район; і у лісовому господарстві – Поліський район.
Ми також проаналізували стан територіально-виробничих, портово-промислових комплексів, а також технопарків та технополісів в Україні. Ми дослідили значення даних форм територіальної організації продуктивних сил, їх кількість, завдання, основні проблеми та перспективи розвитку. Ми дійшли висновку, що Україна володіє значним інтелектуальним та ресурсним потенціалом, проте ціла низка проблем не дозволяє їй впроваджувати повноцінну інноваційну діяльність. Однією з головним проблем є нестабільне законодавство, хитка державна підтримка, відсутність заохочення українських науковців залишатися на Батьківщині.
За офіційними даними Міністерства економіки та європейської інтеграції станом на 1 січня 2005 року з початку функціонування органами управління спеціальними економічними зонами (далі – СЕЗ) та територіями пріоритетного розвитку (далі – ТПР) затверджено 564 інвестиційних проектів, у тому числі на ТПР – 385, у СЕЗ – 179. Загальна кошторисна вартість усіх затверджених проектів становить 6,6 млрд. доларів США, у тому числі іноземні інвестиції – 2,3 млрд. доларів США (34,8% від загальної кошторисної вартості проектів), з них на ТПР – 4,8 млрд. доларів США, іноземні – 1,1 млрд. доларів США (22,9%), у СЕЗ – 1,8 млрд. доларів США, з них іноземні складають –  1,2 млрд. доларів США (66,6%). Затвердженими проектами передбачається створити 80,9 тис. нових робочих місць та зберегти 100,2 тис. існуючих.
Головним завданням раціонального розвитку і розміщення продуктивних сил є досягнення більш високої продуктивності праці на основі інтенсифікації виробничих процесів внаслідок обґрунтованого розміщення матеріального виробництва та сфери обслуговування населення, залучення до трудової діяльності важливих джерел ресурсів, які можна використати для прогресивних економічних і соціальних перетворень. Прискорене зростання інтенсифікації виробництва породжує якісно нові тенденції у територіальній організації продуктивних сил і висуває певні територіальні економічні і соціальні проблеми.
Також, першочерговим завданням для України є здійснення виробничої і просторої деконцентрації промисловості великих паросилових вузлів та агломерацій з метою посилення промислового розвитку середніх і невеликих центрів. А також інтенсифікації розвитку приморського господарювання.
Отже, основними напрямами удосконалення територіальної організації продуктивних сил України є збільшення капітальних вкладень та чіткий перехід на інноваційних шлях розвитку. Звичайно, для цього необхідно удосконалити законодавство України, особливо в частині ВЕЗ та ТПР, що дозволить збільшити інвестиційні надходження та сприяти впровадженню інноваційних технологій у країні.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Форми територіальної організації продуктивних сил”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

two × 4 =