Фінансове забезпечення діяльності аграрних підприємств

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

ВИСНОВКИ

У процесі дослідження фінансового забезпечення аграрних підприємств нам вдалось з’ясувати загальну сутність фінансових категорій, що нерозривно пов’язані із господарською діяльністю сільськогосподарських підприємств. Зокрема, це – фінанси підприємств, фінансові ресурси, фінансова діяльність та фінансова політика. А також розглянути особливості господарської діяльності аграрних підприємств та джерела їх фінансового забезпечення.
Так, фінанси підприємств – це економічні відносини, що пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання. На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб та фінансова стійкість країни.
Фінанси матеріально втілюються у фінансових ресурсах. До фінансових ресурсів відносяться: капітал, прибуток, залишкова вартість та амортизаційний фонд основних виробничих засобів, готівка в касі й кошти на рахунках у банку, асигнування з бюджету і цільових фондів, кредити тощо. Важливим аспектом є ефективне управління фінансовими ресурсами з метою забезпечення конкурентоспроможності; запобігання банкрутству; максимізації ринкової вартості господарства; росту економічного потенціалу, обсягів виробництва і збуту; максимізації прибутку; мінімізації витрат; забезпечення рентабельної діяльності тощо.
В організаційній та управлінській роботі підприємств особливе місце займає фінансова діяльність – це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства. А невід’ємною складовою фінансової діяльності підприємства є фінансова політика. Вона проявляється через сутність організаційно-економічного механізму фінансового забезпечення виробництва,  макроекономічні  чинники,  економічні  й  організаційні  важелі  та ринкові  інструменти. Від неї залежать способи формування фінансових  ресурсів підприємств, а також напрями фінансового забезпечення. На сьогодні фінансове  забезпечення  діяльності  підприємств  здійснюється  переважно  в  трьох формах: самофінансування, кредитування та бюджетне фінансування. Фінансова політика залежно від тривалості періоду, на який вона розрахована, і характеру завдань, що  розв’язуються,  включає фінансову  стратегію  й фінансову тактику.
У процесі дослідження ми сформували сутність агарного підприємства як  самостійного статутного об’єкта, який є юридичною особою та здійснює виробничу діяльність у галузі сільського господарства з метою одержання прибутку. Загалом виділяють такі види сільськогосподарських підприємств: приватне підсобне господарство громадян, приватне сільськогосподарське підприємство, селянське (фермерське) господарство, сільськогосподарський кооператив, акціонерне товариство.
Господарський Кодекс визначає господарську діяльність суб’єктів господарювання як діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Всю господарську діяльність можна поділити на комерційну та некомерційну. Також наукові джерела виокремлюють наступні види господарської діяльності: господарсько-торговельна, агентська діяльність, перевезення вантажів,  капітальне будівництво, інноваційна діяльність, фінансове посередництво, комерційна концесія та зовнішньоекономічна діяльність.
Суть господарської діяльності полягає у виробництві та реалізації товарної продукції з метою одержання прибутків і розширення виробництва. Здійснення господарської діяльності аграрних підприємств провадиться на засадах самоокупності, самофінансування і прибутковості. Господарська діяльність аграрних товаровиробників буде ефективною за умови їх стабільного фінансового становища або відлагодженого механізму фінансування, що дозволить збільшувати обсяги виробництва.
Фінансове забезпечення виступає важливою складовою організаційно-економічного механізму сільськогосподарських підприємств. Фінансування діяльності підприємств агропромислового сектора здійснюється з урахуванням специфіки функціонування цієї галузі, яка містить чимало особливостей.
Загалом виділяють різні класифікації видів фінансування: залежно від терміну, на який потрібне фінансування, залежно від природи джерел фінансування. Джерела фінансування підприємств аграрного сектора економіки можна поділити на наступні групи: державне фінансування; власні фінансові ресурси підприємств; кредитні ресурси та інвестиції.
Необхідність державного фінансування аграрних підприємств зумовлена специфікою галузі та рядом особливостей, які притаманні вітчизняним підприємствам цієї сфери. На сьогодні діють кілька програм фінансової підтримки  сільськогосподарських  підприємств,  спрямованих  на  забезпечення  економічного паритету між сільським  господарством  та  іншими  галузями  економіки.  Однак, одним із основних джерел фінансування сільськогосподарського виробництва залишаються власні кошти підприємств. До них відносяться нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування, рідше виручка від реалізації та внески засновників до статутного фонду. Сільське господарство є кредитомісткою галуззю. Це зумовлено специфікою галузі сільського господарства. Характерні особливості аграрного виробництва більшою мірою вимагають залучення довгострокових банківських кредитів, проте використання короткострокового банківського кредитування є доступнішим і необхідне для покриття касового розриву. Інвестиції є одним з найважливіших джерел ресурсів економічного зростання АПК. Інвестиції для підприємств означають модернізацію і технічне переоснащення, впровадження енерго- й ресурсозберігаючих технологій, а, отже, зменшення частки матеріальних витрат у структурі собівартості та збільшення оплати праці, виробництво конкурентоспроможної продукції.
У другому розділі дослідження нам вдалось дати коротку характеристику загальному розвитку сільського господарства України у 2006 – 2009 роках, а також оцінити фінансове забезпечення аграрних підприємств у розрізі основних його джерел за цей же період.
Сільське господарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси кожної людини. Для України, яка стала на шлях ринкової економіки, сільське господарство має особливо велике значення. Про це свідчить здійснений аналіз. Так, частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті держави у 2009 році становила 16,9%, що свідчить про пріоритетність розвитку галузі. Оцінка валового випуску продукції сільського господарства показала  позитивну динаміку випуску валового обсягу продукції сільського господарства у розрізі продукції тваринництва та рослинництва. Однак, найбільш врожайним був 2008 рік, який характеризувався значними темпами приросту.
Також було проаналізовано дві сфери сільського господарства: рослинництво та тваринництво. Найбільше за аналізований період було зібрано зернових культур, цукрових буряків та картоплі.  Тваринництво за обсягами значно поступається рослинництву, однак його продукція має великий попит. Також реалізація зернових культур була найбільшою за обсягом. На другому місці знаходилась реалізація цукрових буряків, значним попитом користувались яйця всіх видів. Однак спостерігалось зменшення реалізації цукрових буряків.
Розгляд розвитку сільського господарства неможливий без оцінки технічного забезпечення аграрних підприємств. Протягом аналізованого періоду спостерігалось  зменшення одиниць техніки у аграрному секторі. Це пояснюється зменшенням кількості аграрних підприємств та домогосподарств, що використовують техніку.
Всі вищеперераховані чинники здійснили вплив на формування зовнішньоекономічного торгового балансу. Протягом аналізованого періоду була помітна позитивна тенденція у зовнішньоторговельному обороті України – експорт сільськогосподарської продукції переважав над її імпортом.
Наступним кроком дослідження є оцінка джерел фінансового забезпечення аграрних підприємств. Так, самофінансування – це фінансове забезпечення розширеного відтворення на підприємствах, в організаціях і об’єднаннях АПК за рахунок власних коштів. Основним джерелом самофінансування є прибуток, амортизаційні відрахування та внески до статутного фонду.
Під прибутком підприємства розуміють підсумковий показник, який є метою підприємницької діяльності та показником її ефективності. Зокрема, у процесі дослідження нам вдалось розглянути величину фінансових результатів аграрних підприємств, а також  відсоткове співвідношення між прибутковими та збитковими підприємствами. Так, частка аграрних підприємств, які у аналізованому періоді одержали збитки є великою. Однак, загальний фінансовий результат діяльності всіх підприємств галузі є позитивним. Це свідчить про те, що все ж прибутки переважають над збитками у галузі.
Прибутковість сільськогосподарської діяльності визначається за допомогою показників рентабельності. Рентабельність – це показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства або ефективність виробництва окремих видів продукції. Аналіз показав, що рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції була позитивною у галузі рослинництва, а тваринництво характеризувалось вкрай низькою рентабельністю.
Визначальними показниками щодо прийняття управлінських рішень вважається показник рентабельності продукції. Варто відмітити, що найбільшу рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції мають соняшник та виноград, а найменшу – вовна.
Ще одним елементом, що визначає здатність підприємства до самофінансування виступають амортизаційні відрахування. Здатність до самофінансування за рахунок амортизаційних відрахувань залежать від способу нарахування амортизаційних відрахувань. Таке джерело самофінансування аграрних підприємств як амортизаційні відрахування є недостатньо великим та має тенденцію до зниження. Протягом періоду спостерігалось стрімке збільшення податкових платежів до бюджету, що впливає на здатність аграрних підприємств до самофінансування.
Тому, сільське господарство не може нормально розвиватися без залучення зі сторони додаткових фінансових ресурсів, насамперед у формі короткострокових кредитів. Кредит є одним з джерел формування основних та оборотних активів підприємств. У сільськогосподарських підприємств потреба в оборотному капіталі характеризується сезонними коливаннями. На жаль, низька прибутковість сільськогосподарських підприємств ставить під сумнів можливість отримання кредитних ресурсів. Аналіз засвідчив, що найбільший обсяг у 2009 році займають середньострокові кредити, тобто від 1 до 5 років – приблизно 56%.
Ще одним видом фінансового забезпечення аграрних підприємств є інвестиції. Основними напрямами інвестування в цю сферу є впровадження високопродуктивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та утримання худоби, налагодження випуску ефективних хімічних засобів захисту тварин і рослин, оновлення та модернізація на базі новітніх технологій підприємств тощо. Інвестиції у розвиток аграрних підприємств України протягом 2006 – 2009 років мають позитивну тенденцію.
Недоліки попередніх видів фінансового забезпечення аграрних підприємств вирішуються державним фінансуванням. Зумовлено це тим, що галузь сільського господарства розглядається як пріоритетна при обґрунтуванні перспектив соціально-економічного розвитку країни. Метою державного регулювання сільськогосподарського виробництва є досягнення найбільш ефективного, стабільно-поступального економічного і соціального розвитку сільського господарства. Протягом аналізованого періоду спостерігалась неоднозначна тенденція стосовно обсягів державної підтримки сільського господарства України. На сьогодні активно здійснюється підтримка тваринництва.
У третьому розділі дослідження ми розглянули можливості фінансового забезпечення аграрних підприємств на сучасному етапі, зарубіжний досвід фінансування даних підприємств та можливості його використання в Україні.
Так, Кабінет Міністрів України видав Постанову від 19 вересня 2007 року  № 1158 «Про затвердження Державної цільової  програми розвитку українського села на період до 2015 року». Програма передбачає розвиток аграрного ринку, рослинництва, тваринництва, удосконалення державного земельного кадастру, забезпечення охорони земель, підвищення родючості ґрунтів та екологічної безпеки сільських територій,  залучення інвестицій,  створення агроекологічного іміджу України, розвиток організаційно-правових форм господарювання тощо.
Фінансове забезпечення аграрного сектору планується здійснювати за рахунок розвитку ринку фінансових послуг; інвестиційно-інноваційної моделі розвитку; бюджетної політики. Виконання Програми буде здійснюватись у три етапи.
На сьогоднішній день в Україні діє Закон України «Про фермерське господарство», який передбачає державну фінансову підтримку фермерства. Фінансова підтримка фермерських господарств здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 349 «Про внесення змін до Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам». Підтримка надається новоствореним фермерським господарствам у період становлення та іншим фермерським господарствам під час їх діяльності. Новоствореним    фермерським    господарствам допомога  надається за рахунок державного  і  місцевого  бюджетів, у тому числі через Український державний  фонд  підтримки фермерських господарств.
З множини джерел відтворення важливим є кредитне забезпечення. Однак доступ до нього аграрним підприємствам обмежений. Специфіка сільськогосподарського виробництва робить аграріїв неконкурентоспроможними на кредитному ринку. Проте, деякі українські банки здійснюють кредитування через спеціальні програми. На сучасному етапі лідерами серед комерційних банків за обсягами кредитування АПК є  «Райффайзен Банк Аваль» і «ПриватБанк». Також на сьогоднішній день діють програми міжнародних фінансових інституцій щодо підтримки аграрного сектору України.
Україна намагається використовувати кращий зарубіжний досвід у формуванні сучасної державної аграрної політики. Зокрема, у сфері фінансування аграрних підприємств доцільно використовувати наступні заходи: формування фінансових фондів шляхом впровадження спеціальних податків; діяльність спеціалізованої системи сільськогосподарського кредиту; розвиток кооперативних банків; регулюючі ціни;  податкова форма фінансової підтримки. Також набули поширення такі нетрадиційні методи фінансового забезпечення агарних підприємств як лізинг та ABL-фінансування.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Фінансове забезпечення діяльності аграрних підприємств”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

4 × 2 =