.

Банківська система України

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Опис

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………………………
Розділ 1.
Теоретичні основи функціонування банківської системи країни………………
1.1. Сутність, будова та функції банківської системи……………………..
1.2. Місце центрального банку у банківській системі країни…………..
1.3. Комерційні банки, як другий рівень банківської
системи країни………………………………………………………………………………
Розділ 2.
Оцінка становлення та розвитку банківської системи України………………..
2.1. Формування банківської системи України……………………………….
2.2. Становлення та розвиток комерційних банків в Україні…………..
2.3. Становлення грошової системи України та
грошово-кредитна політика ………………………………………………………….
Розділ 3.
Підвищення ефективності функціонування банківської
системи України……………………………………………………………………………………..
3.1. Налагодження співпраця України з основними міжнародними  та європейськими фінансовими установами……………………………………
3.2. Напрямки вдосконалення функціонування банківської
системи України……………………………………………………………………………
Висновки ………………………………………………………………………………………
Список використаних джерел ………………………………………………………..
Додатки ………………………………………………………………………………………..

Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин: необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків; а також причин пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.
За своєю сутністю банківська система – це специфічна економічна та організаційно – правова структура, яка виконує певні функції, таким чином забезпечуючи функціонування грошового ринку та економіки в цілому.  Банківська система у більшості країн є дворівневою та складається з центрального та комерційних банків. Центральний банк здійснює загальне керування та нагляд за діяльністю банківської системи. Банки, здійснюючи грошові розрахунки, кредитування господарства,  виступають посередниками у перерозподілі капіталу, тим самим впливають на зростання ефективності виробництва.
Банківська система будь-якої країни віддзеркалює її економічний устрій, механізми товарно-грошових відносин, соціально-політичний розвиток. За станом грошового обігу і банківської системи можна робити висновки про рівень економічного та політичного розвитку самої країни.
Процес становлення банківської системи України можна поділити на чотири етапи, кожен з яких характеризується певними особливостями у розвитку та функціонування банківської системи країни. Особливістю банківської сфери УРСР кінця 80-х років було те, що, не дивлячись на проведення банківської реформи, її установи не становили завершеної самостійної банківської системи – переважна більшість їх входила до складу союзних банків.
На початку 90-х років відбувся різкий перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, що, звичайно, позначилось на стані банківського сектора країни. Протягом 1990-1993рр. відбувалася реорганізація існуючих банківських інститутів, активне створення нових банків. Перед урядом країни стояли проблеми формування основ функціонування банківської системи, системи грошового обігу, кредитування, розробки відповідного законодавства. Відповідно у 1991р. було прийнято Закон України „Про банки і банківську діяльність” яким було закріплено основні засади функціонування банківської системи країни.
Формування банківського сектора прискорило активне входження України на світові  ринки та розвиток міжнародних  зв’язків у фінансовій сфері. Вже у 1992р. створено Валютну біржу НБУ, яка згодом була реформована в  українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ). Україна вступила до Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). було здійснено вихід з рубльової зони,  введено тимчасову грошову одиницю.
Нестача готівки та її емісія з метою покриття дефіциту державного бюджету спричинили пришвидшення темпів інфляції, яка у 1993р. перевищувала 10000%. Ставки по кредитах і депозитах у деяких банків доходили до 2000% річних і вище. Облікова ставка НБУ за 1993р. збільшилася з 80% (1992р.) до 190% (1993р.) і 255,9% річних (1994р.). Комерційні банки утримували високі процентні ставки за кредитами (221% – в 1993р., 201,7% – 1994р., 107%- 1995р. в середньому за рік), в основному через значний ризик неповернення кредитів та інфляцію. Наслідком гіперінфляції став найбільший за всю історію України спад економіки.
Наступний етап становлення банківської системи України (1994-1996 роки) характеризується активізацією діяльності Національного банку України направленої на оздоровлення банківської системи, подальше удосконалення механізму регулювання діяльності комерційних банків, створення національної платіжної системи електронних платежів, зміна кон’юнктури грошово-кредитного ринку та створення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці. Це позитивно вплинуло на припинення інфляційних процесів.
Якщо на першому етапі становлення банківської системи спостерігалося активне створення нових банківських установ, то з 1994 року процес їх створення різко уповільнився.  На даний момент В Україні зареєстровано 160 банківських установ.
З 1995 року було розроблено та впроваджено механізм випуску облігацій внутрішньої державної позики, емітентом яких стало міністерство фінансів, а агентом з їх розміщення  НБУ. З введенням ОВДП Національний банк України розпочинає рефінансування комерційних банків під забезпечення державних цінних паперів. В 1995 році було продано 294 тис. шт. державних цінних паперів, внаслідок чого до бюджету було залучено 304 млн. грн. В подальшому обсяги продажу ОВДП зростали високими темпами до 1999 року, коли, внаслідок кризи, уряд не зміг їх погасити. У подальшому обсяги продажу стають рівномірними і досягають приблизно 2198 млн. грн. щорічно.
Банківська система у 1996 році працювала в умовах адаптації фінансових інструментів і методів роботи до зниження інфляції та понад 10% падіння ВВП за вкрай несприятливих умов господарювання. Темпи інфляції у 1996 році Знизились порівняно з 1995 роком у 4,6 рази. Річний рівень інфляції у 1996 році становив  139,7 %.  Облікова ставка НБУ у 1996 році знизилась у 2,6 рази: із 105 % на початку 1996 року до 40 % за станом на 1.01.1997р.
Протягом 1997-1998 років відбулося  якісне поліпшення банківських послуг у результаті стабілізації економіки та впровадження національної грошової одиниці. Цей етап характеризувався посиленням боротьби НБУ з інфляційними процесами, активною монетарною політикою на грошово-кредитному ринку, а також політикою на утримання гривні в межах встановленого валютного коридору. В цей період удосконалюється система банківського нагляду і контролю за діяльністю комерційних банків збоку Національного банку України.
Четвертий етап (з 1999р.) розпочався з змін у законодавстві, що регулює банківську діяльність. Було прийнято Закон України „Про  Національний банк України” (1999 рік)  та нову редакцію закону „Про банки і банківську діяльність” (2000 рік).
Під час складної ситуації в банківському секторі економіки в кінці листопада 2004 року: під час перших днів „помаранчевої революції” з строкових депозитів було знято 0,6 млрд. грн., а за 29-30 листопада в окремих системних  банках  масштаби  відпливу  вкладів  наблизились  до позначки в 100 млн. грн. Для того, щоб попередити кризу НБУ прийняв Постанову №576 „Про тимчасові заходи щодо діяльності банків”, якою банкам було заборонено здійснювати певні операції. Для підтримки ліквідності банківської системи НБУ надав банкам можливості  з рефінансування на суму 17 млрд. грн. В результаті цих заходів банківська система України вийшла з кризової ситуації без серйозних втрат.
Банківська система України характеризується нерівномірністю розташування комерційних банків по регіонах. Більша частина діючих банків концентрується у Києві та Київській області – в середньому 54 %. На другому місці за кількістю банків знаходяться Харківська, Донецька та Дніпропетровська області частка яких складає в середньому 7 %. Частка областей, в яких зареєстровано від 1 до 10 банків загальній кількості в середньому складає 21,5 %. Станом на 1.01.2005р. не було зареєстровано жодного банку в 9 областях.
Рівень капіталу комерційних банків зростав швидкими темпами – найбільші темпи спостерігались 1993-1995 роках. У 1993 році капітал банків зріс на 6400 % (що пов’язано із високими темпами інфляції). В подальшому відбувалося щорічне зростання в середньому на 30 %, із максимальним у 1996 році – на 99 %, та мінімальним рівнем – у 2000 – на 9,73 %.
По  даним  2004  року 48 % банків мають капітал від 25 до 50 млн. грн., 18 % – від 50 до 100 млн. грн., 17 % – більше 100 млн. грн. Зростання банківського капіталу є позитивним, оскільки, при наявності значних ресурсів банки мають ширші можливості для надання кредитів та зменшення відсоткових ставок на них, що, в свою чергу, сприятиме зростанню виробництва і розвитку національної економіки.
У 1994 році процентні ставки за кредитами у національній валюті становили в середньому 201,7 %, що було пов’язано із інфляцією, 1998 року – вони знизились до 107,1 %, а в подальшому, при середньому зниженні щороку на 20 %, досягли 17,3 % у 2004р. Негативним у даній ситуації є те, що 2003-2004рр. процентна ставка практично не змінилася, водночас капітал банків зріс в 1,4 рази, що може бути спричиненим збільшення вимог НБУ щодо нормативу адекватності капіталу. З 1995 року обсяги вимог банків за наданими кредитами зростали в середньому на 38 % щорічно і станом на 1.01.2005р. вони складали 88,579 млрд. грн. До 1995 року високі темпи їх зростання пов’язані із інфляційними процесами.
Найбільш розповсюджена в Україні форма власності банків  – акціонерна, що становить в середньому 84 % усіх банків. Створення банків за участю іноземного капіталу розпочалося у 1994 році – такі банки складають в середньому 10 %. Тоді ж почали з’являтися банки – товариства з обмеженою відповідальністю – їх кількість складає в середньому 18 % від усієї кількості банків.
Зобов’язання банків за коштами залученими на рахунки фізичних осіб у 1992-1995 роках збільшилися з 20 млн. грн. до 4,487 млрд. грн. (в 224 рази), а починаючи з 1995 року зростали в середньому на 40 % і становили 82,959 млрд. грн. на 01.01.2005р., що свідчить про зростання довіри населення до банківської системи країни.
Доходи від діяльності банків з 1,825 млрд. грн.. у 1994році зростали щорічно в середньому на 28 %, проте темп зростання витрат не сприяв зростанню чистого прибутку, який в 1994 році складав 632 млн. грн., в 1995 – зріс на 80 %, в 1998 – спостерігалося зниження до 449 млн. грн., що складало 71% рівня 1992 року, і було наслідком світової фінансової кризи. В 2000 році фінансовим результатом діяльності став сукупний збиток у розмірі 30 млн. грн.. У 2001-2004 роках отриманий чистий прибуток зростав щорічно в середньому на 34 % і досяг величини 1,261 млрд. грн. із зростанням на 52 % у 2004 році порівняно з попереднім. Причиною нерівномірного зростання доходів банківських установ є кризовий стан економіки країни.
Вагомим чинником у плані зміцнення довіри до банківської системи стало  створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (1999р.). Станом на 1.01.2004р. у Фондом було зібрано 242,8 млн. грн., проте цих коштів, за оцінками спеціалістів,  не вистачить для компенсації вкладникам навіть одного банку. Шляхом забезпечення зростання величини надходжень до Фонду, а водночас і мінімальної суми відшкодувань, є впровадження диференційованого підходу до банків: чим більше залучених коштів – тим більше відсоток відрахувань до Фонду.
Починаючи з 1994 року Україна активно співпрацює з міжнародними та європейськими фінансовими установами, зокрема з Міжнародним валютним фондом., Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку. Основні види кредитів надаються МВФ Україні за системною трансформаційною позикою (STF), за резервним кредитуванням (Stand-by) і в межах програми розширеного фінансування (EFF). На кінець 2002 року заборгованість за кредитами МВФ становила 1876,1 млн. дол. США.
Щодо Світового банку, то Україна співпрацює з усіма його складовими. Кредити СБ на проекти в Україні мають різні напрямки: позики, які йдуть на покриття дефіциту держбюджету та платіжного балансу та позики, які залучаються для фінансування інвестиційних проектів в різних галузях економіки. Усього з 1.06.2000 р. реалізується проектів на загальну суму 218,1 млн. дол. США. З 2001 році Нацбанк брав участь у реалізації спільного з Світовим банком проекту „Програмна системна позика”, у межах якого Україна отримала 250 млн. дол. США, та, у рамках ПСП-3 планує залучити ще 1,5 млрд. дол. США Співпраця України з міжнародними фінансовими інститутами, особливо у рамках фінансування інвестиційних проектів, сприяє розвитку національної економіки.
Заходи, які потрібно вжити для подальшого розвитку банківської системи України, повинні стосуватися не тільки діяльності банків. Важливим є забезпечення підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання, в першу чергу в державному секторі, що дасть змогу підняти загальний рівень кредитоспроможності клієнтів банків, розширити попит на банківські послуги, знизити завдяки цьому кредитні ризики та ставки позичкових процентів.
Необхідним є вдосконалення системи банківського нагляду. З цією метою  важливим є вивчення питання щодо доцільності створення в державі автономного органу по нагляду і регламентації банківської діяльності, спрощення системи доступу до інформації з боку структур, метою діяльності яких є боротьба із злочинністю у сфері банківської діяльності.
Створення системи швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому, яка б включала механізм оперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначний об’єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникнення несприятливого системного ризику є важливою складовою розвитку банківської системи. Також важливо створити можливість для суб’єктів економіки вчасно і об’єктивно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України на базі офіційної методики оцінки стану банку на основі його звітної статистики, з врахуванням української специфіки.
Отже, банківська система України пройшла важкий шлях становлення в складних умовах занепаду економіки країни, набула неабиякого досвіду боротьби із кризовими ситуаціями, проте потребує подальшого вдосконалення, що є умовою економічного зростання  в Україні. Саме банківська система є фундаментом економічної системи, основним першоджерелом її стабільного, поступального розвитку та процвітання, а отже процвітання та добробуту населення нашої країни.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Банківська система України”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

1 + nine =