Банківська система України становлення та шляхи розвитку

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

Зміст

Вступ    3
Розділ 1. Банківська система України та її складові    6
1.1. Банківська система: суть, види та призначення    6
1.2. Завдання та функції  Національного банку України    11
1.3. Комерційні банки: сутність, види та призначення    25
Розділ 2. Оцінка функціонування банківської системи України    33
2.1. Етапи становлення банківської системи України за роки незалежності    33
2.2. Оцінка становлення банківської системи України 1991-2001рр.    42
2.3. Фінансово – економічні показники розвитку банків в Україні у 2002-2005рр.    47
Розділ 3. Напрямки розвитку банківської системи України    55
3.1. Макроекономічні аспекти перебудови банківської системи    55
3.2. Шляхи вдосконалення банківського сектору економіки в Україні    64
3.3. Напрямки розвитку банківської системи України    64
Висновки……………………………………………………………………………………………………..85
Список використаних джерел
Додатки
Висновки
Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції.
Сучасна банківська система України представлена двома рівнями. Верхній рівень системи представлений центральним (емісійним) банком. На нижньому рівні діють комерційні банки, що розділяються на універсальні і спеціалізовані банки (інвестиційні, ощадні, іпотечні банки), і небанківські кредитно-фінансові інститути (інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди і ін.).
Формування банківської системи України розпочалося з проголошенням незалежності і виходом зі складу СРСР у 1991 р. До цього часу в Україні не було необхідних передумов для існування самостійної банківської системи. Більшість банківських установ, що діяли на її території наприкінці 80-х років, були не самостійними банками, а філіями союзних банків. Початок формуванню в Україні власної банківської системи ринкового типу був покладений Законом «Про банки і банківську діяльність», ухваленим Верховною Радою 20 березня 1991 р.
Провідне місце в банківській системі належить Національному банку України (НБУ). Він покликаний провадити єдину політику в сфері грошового обігу, зміцнення національної грошової одиниці — гривні. Національному банку України надано монопольне право на випуск грошей (емісію). Він виконує роль емісійного центру. Найпомітнішими подіями, що визначили розвиток НБУ як центрального банку держави, були: закріплення за ним права на емісію національних грошей України; розробка теоретично-методологічних засад грошово-кредитної політики та організаційного механізму її реалізації; у 1995 р. був створений ринок державних цінних паперів і НБУ одержав у своє розпорядження такий важливий інструмент цієї політики, як операції на відкритому ринку; розмежування емісійної діяльності НБУ і бюджетного процесу.
Термін “комерційний банк” виник на ранніх етапах розвитку банківської справи, коли банки обслуговували здебільшого торгівлю (commerce), товарообмінні операції і платежі. Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що одержали назву фінансових посередників. Вони заохочують капітали, заощадження населення і інші грошові кошти, що вивільнюються в процесі господарської діяльності, і надають їх в тимчасове користування іншим економічним суб’єктам, що потребують додаткового капіталу. Банки створюють нові вимоги і зобов’язання, що стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов’язання – депозит, а видаючи позику – нова вимога до позичальника. Цей процес утворення нових зобов’язань складає суть фінансового посередництва.
Становлення банківської системи України здійснювалось за 3 етапи. Перший етап — 1991—1993 рр. здійснювалася реорганізація існуючих банківських інститутів та створення широкої мережі нових комерційних банків. Другий етап — 1994—1996 рр. Була активізація діяльності Національного банку України з метою оздоровлення банківської системи, подальше удосконалення механізму регулювання діяльності комерційних банків, зміна кон’юнктури грошово-кредитного ринку та створення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці. Третій етап — 1997—1998рр. відбулося поліпшення банківських послуг у результаті стабілізації економіки та впровадження національної грошової одиниці — гривні. Четвертий етап — з 1999 р. розпочався новий етап розвитку банківської системи після прийняття Закону України „Про банки та банківську діяльність” у травні 1999 р. У цьому Законі були визначені не тільки завдання, функції та повноваження центрального банку, а й порядок розроблення та реалізації основних засад грошово-кредитної політики.
Хоча банківська система України представлена величезною кількістю банків. Про те банки першої десятки досягли найбільшого успіху у залученні пасивів, коштів населення. Крім того, банківський ринок і надалі залишається олігополістичним: група із декількох банків зберегла свої домінуючі позиції як в Retail banking (в секторі роздрібного банківського бізнесу, орієнтованого на роботу з населенням) так і в корпоративному секторі. Ця ситуація призвела до того, що середні банки не мають достатньої змоги активно проводити кредитні операції проте це забезпечує конкуренцію між ними, що має і позитивний ефект.
Однією з потенційних загроз для функціонування самостійної банківської системи України можна вважати можливість суттєвого розширення присутності іноземних банків, їх кількість Україні помітно збільшилась в 2005 році. Зважаючи на тенденцію збільшення кількості іноземних банків (в 2005р. зі 100%-іноземним капіталом було 9 банків) і при такій великій кількості національних банків можна зробити висновок, що є загроза для українських банків втратити свої позиції на ринку. Динаміка інших основних параметрів розвитку банківського сектора у 2002—2005 рр. також свідчить про суттєві зміни кількісних і якісних показників банківської системи. Спостерігається тенденція до зростання середнього розміру капіталу на один діючий банк. Чисті активи комерційних банків (загальні активи за мінусом сформованих резервів за активними операціями) у 2003 р. зросли на 26%, а у 2004 р. — на 36% (в основному за рахунок кредитів, наданих суб’єктам господарювання та банкам) та в 2005р. на 25%. Банки протягом 2002-2003рр. активно нарощували свої активи значно швидшими темпами ніж грошової маси. Підвищилася прибутковість банківського сектора У 2002 р. банки отримали 531 млн. грн. прибутку, а у 2005 р. — 2161 млн. грн. Рентабельність активів у 2002 р. становила 1,14%, а капіталу —7%, а 2005р. відповідно 1,13% і 8%.  Динамічність розвитку банківського сектора характеризують і показники його діяльності по відношенню до валового внутрішнього продукту: якщо на 1 січня 2003 р. активи по відношенню до ВВП становили 22%, то на 1 січня 2006р. р. — 55%, кредитний портфель — відповідно 21 і 44%, зобов’язання банків — 17 і 44%, у тому числі кошти суб’єктів господарювання — 8 і 20%, кошти фізичних осіб — 9 і 22%.
Системна банківська проблема виникає в економіці, коли значній частині банківської системи загрожує банкрутство через нестачу ліквідності або неплатоспроможність. Банківські проблеми можуть мати безліч причин: як правило, це поєднання загальної макроекономічної нестабільності і низької рентабельності виробничого сектора. Відкрита криза навпаки є результатом фактичної або гіпотетичної нестачі ліквідності в банківській системі і призводить до ще більш серйозної макроекономічної нестабільності. Аналіз діяльності банків свідчить про загострення їхніх фінансових проблем, що зумовлені: загостренням кризових явищ в економіці, відсутності чітко розробленої стратегії в більшості банків в ринкових умовах, недостатньо розвинутої системи моніторингу, яка аналізуватиме фінансовий стан банків, та впроваджуватиме санацію на ранньому етапі фінансової кризи та багато інших негативних чинників.
НБУ розробив досить непогані за міжнародними стандартами пруденційні норми для банків в Україні, проте НБУ часто не досить ефективно слідкує за дотриманням та виконанням цих норм українськими банками. НБУ повинен у своїй діяльності дотримуватись більш жорсткого підходу до проблемних та недокапіталізованих банків. Банки, які не дотримуються пруденційних вимог, повинні бути ліквідовані або їх ліцензії повинні бути відкликані у досить короткі терміни.
Для того щоб покращити становище комерційних банків необхідно:
1. Враховуючи ризик довгострокового кредитування та інвестиційної діяльності створити Український інвестиційний банк та Українську інвестиційну компанію за участю держави та іноземного капіталу.
2. Комерційним банкам, що здійснюють довгострокове кредитування та інвестиційну діяльність забезпечити надання: державних гарантій та податкових пільг. Зокрема, банкам, у яких частка довготермінових кредитів у загальній сумі вкладень становить не менше 25%, надати податковий кредит.
3. З метою скорочення грошових коштів у обігу та збільшення на цій основі обсягів кредитування комерційними банками а також з метою подолання кризи платежів: а) розвивати переоблік Національним банком України векселів комерційних банків, а комерційними банками векселів своїх клієнтів, б) ввести у практику ліцензування НБУ емісії векселів комерційними банками.
4. Скасувати покладене на банки зобов`язання здійснювати контроль за операціями підприємств. Адже це впливає на збільшення прямих та непрямих витрат банків, обмежує конкуренцію та попит підприємств і населення на банківські послуги. Контроль за виконанням податкових зобов`язань фізичними та юридичними особами повинен здійснюватися відповідними податковими службами.
5. Завершити формування банку даних “сумнівних” позичальників. До цього створити реєстр заставленого майна, який дозволив би запобігти подвійній заставі одного й того ж майна.
6. Функціонування комерційних банків в умовах зниження темпів інфляції потребує пошуку нових джерел доходу. Для цього потрібно:
а) розвивати іпотечний кредит, у тому числі – на житлове будівництво.
б) запроваджувати фінансовий лізинг, для чого необхідно сформувати нормативну базу.
в) розвивати факторингові операції.
г) розширювати трастові операції банків.
7.Створити умови для нормалізації грошового обігу. З цією метою:
а) розробити і прийняти закони “Про грошову систему України” і “Про грошовий облік України”.
б) ввести у практику розрахунків переказні та прості векселі дисконтом на рівні ставки НБУ.
в) запроваджувати безготівкові платежі серед населення, тобто вводити в обіг чекові розрахункові книжки для населення.
Отже, при застосуванні цих порад можлива ситуація ефективної банківської системи, яка буде адекватно виконувати свою важливу роль фінансового посередника.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Банківська система України становлення та шляхи розвитку”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

16 − 3 =