Банківська система України 2

58.00 грн.

На цій сторінці бібліотеки ви можете скачати курсову або дипломну роботу з економіки. Виконана якісно з дотриманням усіх вимог. Успіху у власному дослідженні.

Категорія: Позначка:

Опис

Зміст

Вступ    3
Розділ 1. Теоретичні основи функціонування банківської системи    5
1.1. Сутність та функції банківської системи    5
1.2. Державне регулювання банківської системи    12
Розділ 2.  Оцінка банківської системи України    20
2.1. Становлення банківської системи України     20
2.2. Розвиток комерційних банків в Україні    23
2.3 Оцінка діяльності НБУ за 2003-2005 роки    29
Розділ ІІІ. Перспективи розвитку банківської системи України    35
Висновки    39
Список використаних джерел    43
Висновки

Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин: необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків; а також причин пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпечення збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.
За своєю сутністю банківська система – це специфічна економічна та організаційно – правова структура, яка виконує певні функції, таким чином забезпечуючи функціонування грошового ринку та економіки в цілому.  Банківська система у більшості країн є дворівневою та складається з центрального та комерційних банків. Центральний банк здійснює загальне керування та нагляд за діяльністю банківської системи. Банки, здійснюючи грошові розрахунки, кредитування господарства,  виступають посередниками у перерозподілі капіталу, тим самим впливають на зростання ефективності виробництва.
Банківська система будь-якої країни віддзеркалює її економічний устрій, механізми товарно-грошових відносин, соціально-політичний розвиток. За станом грошового обігу і банківської системи можна робити висновки про рівень економічного та політичного розвитку самої країни.
Процес становлення банківської системи України можна поділити на чотири етапи, кожен з яких характеризується певними особливостями у розвитку та функціонування банківської системи країни. Особливістю банківської сфери УРСР кінця 80-х років було те, що, не дивлячись на проведення банківської реформи, її установи не становили завершеної самостійної банківської системи – переважна більшість їх входила до складу союзних банків.
На початку 90-х років відбувся різкий перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, що, звичайно, позначилось на стані банківського сектора країни. Протягом 1990-1993рр. відбувалася реорганізація існуючих банківських інститутів, активне створення нових банків. Перед урядом країни стояли проблеми формування основ функціонування банківської системи, системи грошового обігу, кредитування, розробки відповідного законодавства. Відповідно у 1991р. було прийнято Закон України „Про банки і банківську діяльність” яким було закріплено основні засади функціонування банківської системи країни.
Формування банківського сектора прискорило активне входження України на світові  ринки та розвиток міжнародних  зв’язків у фінансовій сфері. Вже у 1992р. створено Валютну біржу НБУ, яка згодом була реформована в  українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ). Україна вступила до Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). було здійснено вихід з рубльової зони,  введено тимчасову грошову одиницю.
Нестача готівки та її емісія з метою покриття дефіциту державного бюджету спричинили пришвидшення темпів інфляції, яка у 1993р. перевищувала 10000%. Ставки по кредитах і депозитах у деяких банків доходили до 2000% річних і вище. Облікова ставка НБУ за 1993р. збільшилася з 80% (1992р.) до 190% (1993р.) і 255,9% річних (1994р.). Комерційні банки утримували високі процентні ставки за кредитами (221% – в 1993р., 201,7% – 1994р., 107%- 1995р. в середньому за рік), в основному через значний ризик неповернення кредитів та інфляцію. Наслідком гіперінфляції став найбільший за всю історію України спад економіки.
Наступний етап становлення банківської системи України (1994-1996 роки) характеризується активізацією діяльності Національного банку України направленої на оздоровлення банківської системи, подальше удосконалення механізму регулювання діяльності комерційних банків, створення національної платіжної системи електронних платежів, зміна кон’юнктури грошово-кредитного ринку та створення сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці. Це позитивно вплинуло на припинення інфляційних процесів.
Банківська система України характеризується нерівномірністю розташування комерційних банків по регіонах. Більша частина діючих банків концентрується у Києві та Київській області – в середньому 54 %. На другому місці за кількістю банків знаходяться Харківська, Донецька та Дніпропетровська області частка яких складає в середньому 7 %. Частка областей, в яких зареєстровано від 1 до 10 банків загальній кількості в середньому складає 21,5 %. Станом на 1.01.2005р. не було зареєстровано жодного банку в 9 областях.
Рівень капіталу комерційних банків зростав швидкими темпами – найбільші темпи спостерігались 1993-1995 роках. У 1993 році капітал банків зріс на 6400 % (що пов’язано із високими темпами інфляції). В подальшому відбувалося щорічне зростання в середньому на 30 %, із максимальним у 1996 році – на 99 %, та мінімальним рівнем – у 2000 – на 9,73 %.
По  даним  2004  року 48 % банків мають капітал від 25 до 50 млн. грн., 18 % – від 50 до 100 млн. грн., 17 % – більше 100 млн. грн. Зростання банківського капіталу є позитивним, оскільки, при наявності значних ресурсів банки мають ширші можливості для надання кредитів та зменшення відсоткових ставок на них, що, в свою чергу, сприятиме зростанню виробництва і розвитку національної економіки.
У 1994 році процентні ставки за кредитами у національній валюті становили в середньому 201,7 %, що було пов’язано із інфляцією, 1998 року – вони знизились до 107,1 %, а в подальшому, при середньому зниженні щороку на 20 %, досягли 17,3 % у 2004р. Негативним у даній ситуації є те, що 2003-2004рр. процентна ставка практично не змінилася, водночас капітал банків зріс в 1,4 рази, що може бути спричиненим збільшення вимог НБУ щодо нормативу адекватності капіталу. З 1995 року обсяги вимог банків за наданими кредитами зростали в середньому на 38 % щорічно і станом на 1.01.2005р. вони складали 88,579 млрд. грн. До 1995 року високі темпи їх зростання пов’язані із інфляційними процесами.
Найбільш розповсюджена в Україні форма власності банків  – акціонерна, що становить в середньому 84 % усіх банків. Створення банків за участю іноземного капіталу розпочалося у 1994 році – такі банки складають в середньому 10 %. Тоді ж почали з’являтися банки – товариства з обмеженою відповідальністю – їх кількість складає в середньому 18 % від усієї кількості банків.
Зобов’язання банків за коштами залученими на рахунки фізичних осіб у 1992-1995 роках збільшилися з 20 млн. грн. до 4,487 млрд. грн. (в 224 рази), а починаючи з 1995 року зростали в середньому на 40 % і становили 82,959 млрд. грн. на 01.01.2005р., що свідчить про зростання довіри населення до банківської системи країни.
Вагомим чинником у плані зміцнення довіри до банківської системи стало  створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (1999р.). Станом на 1.01.2004р. у Фондом було зібрано 242,8 млн. грн., проте цих коштів, за оцінками спеціалістів,  не вистачить для компенсації вкладникам навіть одного банку. Шляхом забезпечення зростання величини надходжень до Фонду, а водночас і мінімальної суми відшкодувань, є впровадження диференційованого підходу до банків: чим більше залучених коштів – тим більше відсоток відрахувань до Фонду.
Починаючи з 1994 року Україна активно співпрацює з міжнародними та європейськими фінансовими установами, зокрема з Міжнародним валютним фондом., Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку. Основні види кредитів надаються МВФ Україні за системною трансформаційною позикою (STF), за резервним кредитуванням (Stand-by) і в межах програми розширеного фінансування (EFF). На кінець 2002 року заборгованість за кредитами МВФ становила 1876,1 млн. дол. США.
Щодо Світового банку, то Україна співпрацює з усіма його складовими. Кредити СБ на проекти в Україні мають різні напрямки: позики, які йдуть на покриття дефіциту держбюджету та платіжного балансу та позики, які залучаються для фінансування інвестиційних проектів в різних галузях економіки. Усього з 1.06.2000 р. реалізується проектів на загальну суму 218,1 млн. дол. США. З 2001 році Нацбанк брав участь у реалізації спільного з Світовим банком проекту „Програмна системна позика”, у межах якого Україна отримала 250 млн. дол. США, та, у рамках ПСП-3 планує залучити ще 1,5 млрд. дол. США Співпраця України з міжнародними фінансовими інститутами, особливо у рамках фінансування інвестиційних проектів, сприяє розвитку національної економіки.
Заходи, які потрібно вжити для подальшого розвитку банківської системи України, повинні стосуватися не тільки діяльності банків. Важливим є забезпечення підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання, в першу чергу в державному секторі, що дасть змогу підняти загальний рівень кредитоспроможності клієнтів банків, розширити попит на банківські послуги, знизити завдяки цьому кредитні ризики та ставки позичкових процентів.
Отже, банківська система України пройшла важкий шлях становлення в складних умовах занепаду економіки країни, набула неабиякого досвіду боротьби із кризовими ситуаціями, проте потребує подальшого вдосконалення, що є умовою економічного зростання  в Україні. Саме банківська система є фундаментом економічної системи, основним першоджерелом її стабільного, поступального розвитку та процвітання, а отже процвітання та добробуту населення нашої країни.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Банківська система України 2”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

twenty + five =